1834 - народився Володимир Антонович, історик

1834, 30 січня – у містечку Махнівка Бердичівського повіту Київської губернії (нині це територія Вінницької області) народився Володимир Антонович, історик, археолог, етнограф.

 

Володимир Антонович (1834 - 1908). Фото: uk.wikipedia.org

 

 

Походив зі збіднілої шляхетської сім’ї. Закінчив медичний та історико-філологічний факультети Київського університету.

 

 

Один із організаторів Київської громади (1861). Головний редактор «Тимчасової комісії для розгляду давніх актів» (1864-1880). Професор Київського університету (з 1878-го). Член-кореспондент Російської академії наук (з 1901-го).

 

 

Один із засновників товариства Нестора-літописця при університеті та його голова з 1881-го. Брав участь у створенні журналу «Киевская старина» (1882).

 

 

У публіцистичній «Моїй сповіді» (1862) задекларував негативну роль для України історичної Польщі, чим викликав зливу ненависті й злоби. Першим виступив із концепцією споконвічності української самобутності (доводив, що українці є окремим, самодостатнім народом, а не «південною гілкою єдиного руського народу»), увів у науковий обіг термін «Україна-Русь». Організатор археологічних з’їздів в Україні. Його вважали мозковим центром, інтелектуальним мотором українського руху.

 

 

«Вплив російської культури на українців занадто великий і тому шкідливий, – констатував вчений у 1891-му. – Російська література сильніша за українську, а російська мова надто близька до української – це збільшує небезпечність… Нехай молодь вчиться чужоземних мов, читає багатшу на ідеї західноєвропейську літературу – це буде корисніше для неї, аніж вплив російської літератури».

 

 

 

Створив українську археологію як науку. Розробив нову методику ведення розкопок. Автор понад 300 праць з історії, археології та етнографії України. Видав 8 томів «Архива Юго-Западной России» (1863-1902).

 

 

За ініціативою Володимира Антоновича в 1897-му засновано всеукраїнську політичну організацію, яка в 1904-му перетворилася на Українську демократичну партію.

 

 

Помер 21 березня 1908-го в Києві, похований на Байковому кладовищі.