Пам’яті «Привида Києва» Марата Мамбетова
Про нього розповідають: «Він жив польотами, жив авіацією. Постійно літав, постійно тренувався».
1 жовтня 2026 року в бою на винищувачі МіГ-29, який завдавав ракетно-бомбових ударів по російських окупантах на одному з напрямків фронту, загинув майор Марат Мамбетов. Після нанесення точного удару по позиціях окупантів його винищувач було уражено ворожою ракетою, пілот встиг катапультуватися, проте отримані травми виявилися несумісними з життям.
4 жовтня на головній площі України – Майдані Незалежності проводжали в останню путь командира авіаційної ланки авіаційної ескадрильї, майора Марата Мамбетова.
"Сьогодні Україна провела у небесний шлях льотчика 40-ї бригади тактичної авіації “Привид Києва”, командира авіаційної ланки авіаційної ескадрильї, майора Марата Редвановича Мамбетова", - йдеться у повідомленні повітряного командування "Центр".
Там розповіли, що Мамбетов народився у 2001 році у сім’ї військовослужбовця в Мелітопольському районі Запорізької області. З дитинства мріяв про небо, тому вступив до Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба. Опанував три типи літаків: ХАЗ, Л-39 і МІГ-29. У 2022 році успішно завершив цей навчальний заклад та одразу приєднався до бойової бригади - "Привидів Києва".
У льотному колективі зарекомендував себе розумним, виваженим і цілеспрямованим офіцером, який не цурався найбільш складних бойових завдань.
«Лише за останні 2 роки війни він здійснив майже 200 бойових вильотів на винищувачах МІГ-29. На його рахунку десятки знищених ворожих повітряних цілей», — повідомили в Командуванні.
Також Марат Мамбетов виконував інтенсивні ракетно-бомбові удари по наземних позиціям окупанта, прикривав дії Сухопутних військ Збройних Сил України.
Льотчика відзначено державними нагородами — орденами «За мужність» ІІ-ІІІ ступеня та відзнакою президента України «За оборону України».
До Меджлісу кримськотатарського народу звертаються співвітчизники, у тому числі з окупованого Криму, просячи передати батькам і рідним Марата слова свого співчуття, підтримки та вдячності, — розповів на прощанні з військовим льотчиком Рефат Чубаров, народний депутат України, голова Меджлісу кримськотатарського народу.
«Марат був кримським татарином. Сином Криму. Воїном України. Він належав до покоління, яке не просто говорить про звільнення Криму від російської окупації. Він був одним із тих, хто взяв зброю і став на захист своєї Батьківщини», — сказав Чубаров.
Він вважає, що люди, навіть при всьому співчутті, не можуть уявити, який біль сьогодні переживають батько Марата — Редван, його мати Яна, його рідний брат Рафаєль.
«Для них смерть сина і брата це не просто втрата. Це біль, який неможливо виміряти словами. Це коли разом із найдорожчою людиною ніби відходить частина тебе самого», — наголосив Чубаров.
Але він запевнив родину загиблого льотчика, що вони – не є на самоті.
«Ми схиляємо голови перед пам’яттю Марата. І водночас я хочу сказати те, у що ми віримо. Україна вистоїть. Україна переможе. Крим буде звільнений, всі кримські татари знову обіймуться у звільненому від російських варварів Криму. І це станеться, тому що тисячі воїнів — кримських татар разом зі своїми побратимами — українцями боронять суверенітет і територіальну цілісність України. І ця впевненість до нашого повернення до Криму не просто слова. Вона народжується з мужності й відданості таких людей, як Марат Мамбетов», — наголосив Чубаров.
Попрощатися з героєм прийшли представники командування Повітряних сил ЗСУ, льотчики-побратими Марата, члени Меджлісу кримськотатарського народу, активісти, а також вчителі й однокласники Марата.
Його однокурсник і друг Ілля розповів Суспільному про Марата: «Не раз мене виручав. Багато у нас з ним історій, де він і мене виручав, і я його виручав. Тобто, для мене реально дуже близький друг, дуже близький. Ми з ним зідзвонювалися раз на тиждень — це стабільно, іноді й два, і три, і чотири».
Ілля каже, Марат був завжди цілеспрямований, хотів всього досягати, бути у всьому найкращим, літати найкраще. І в нього це все виходило, адже він був командиром ланки, а це немала посада. Раніше командирів ланок досягали набагато пізніше, ніж зараз.
«Завжди був веселий, життєрадісний, але коли треба було, він був дуже серйозний і відповідальний. Завжди тримав своє слово. Завжди був щирим. У нього була дівчина, з якою він мав намір одружитися», — говорить друг.
Марат жив польотами й авіацією, підтримував петиції про перейменування топонімів іменами полеглих побратимів, розповіла його подруга Софія. Вона працює над книгою про українську авіацію, до якої Марат обіцяв написати свій розділ, коли матиме більше годин нальоту й досвіду.
«Він жив польотами, жив авіацією. Скільки я його пам'ятаю — постійно літав, постійно тренувався. Я його знаю ще з тих часів, коли він перенавчався на МіГ-29 — це його основний бойовий літак. І він дуже сильно хотів літати та планував літати на західній техніці. Дуже хотів вивчити й підтягнути англійську мову, щоб у нього була можливість опанувати новий тип техніки, але, на превеликий жаль, так і не встиг цього зробити», — каже Софія.
Наприкінці церемонії прощання у супроводі військової варти труну з тілом Марата покрили Державним Прапором України та кримськотатарським національним прапором.
Президент присвоїв звання Героя України з удостоєнням ордена "Золота Зірка" майору Марату Мамбетову - посмертно.
Йому назавжди — 25-ть.
Вічна слава і шана герою!
Фото: Повітряне командування "Центр"
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform