Вчора на межі Київської, Вінницької та Житомирської областей, а саме на території Ружинської селищної громади Бердичівського району Житомирської області, відбулося вшанування пам'яті польських та українських військовослужбовців, які загинули у червні 1920 року.
Захід організовано Українським інститутом національної пам’яті із залученням представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування та Посольства Республіки Польща в Україні.

Курган полеглим воїнам 1920 року – це місце, яке є лише військовим похованням, а й символом спільної історії українського та польського народів, яких об’єднало прагнення до свободи, незалежності й права самостійно визначати власне майбутнє.
Як зазначив Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров, у травні 1920 року польські та українські частини звільнили Київ від росіян. Це було вже третє визволення міста від російської окупації, після якого знову відкрилися страшні наслідки насильства проти цивільного населення. Він також додав, що українські війська знову були змушені відступати, а ці поля стали місцем жорстокої боротьби. Водночас сам відступ був частиною воєнного маневру.

«Саме на цих полях полягли воїни, які стримували росіян, даючи змогу решті армії перегрупуватися й зайняти оборонні позиції. Тоді Європі загрожувала мільйонна совєтська армія, однак завдяки опору українських і польських військ стало можливим «чудо над Віслою». Вічна пам’ять усім, хто загинув у боротьбі проти комунізму, нацизму та сьогодні віддає життя за захист Європи», – зазначив Голова УІНП.
У свою чергу, Посол з особливих доручень Міністерства закордонних справ України Олександр Александрович додав, що це місце нагадує про важливу сторінку спільної історії українського й польського народів, адже тут спочивають польські військовослужбовці, які понад століття тому загинули у боротьбі проти московського агресора. Він підкреслив, що їхній подвиг належить історії обох народів, які вже тоді були союзниками у боротьбі за свободу, незалежність і право самостійно визначати своє майбутнє. Посол додав, що напис «За нашу і вашу свободу» є не лише історичним гаслом, а й символом взаємної відповідальності, солідарності та готовності захищати свободу свою і сусідів.

«У 1920 році союз Української Народної Республіки та Речі Посполитої став відповіддю на смертельну загрозу, яку становив більшовицький імперіалізм. Наші народи зрозуміли тоді просту істину: окремо ми можемо програти, але разом здатні змінювати хід історії. Сьогодні, через понад сто років, ця істина звучить не менш переконливо. Російська агресія проти України вкотре довела, що імперські амбіції Кремля становлять загрозу не лише для українців, а й для всієї Європи. І саме Польща стала одним із перших і найвідданіших союзників України у найважчий момент нашої новітньої історії. Польська держава, польське суспільство, мільйони польських громадян відкрили свої домівки для українців, підтримали нашу боротьбу, стали голосом України в ЄС і НАТО. Український народ завжди пам’ятатиме про це», – додав Олександр Александрович.
Старший лейтенант, начальник секції цивільно-військового співробітництва 3-го єгерського батальйону 152-ї окремої єгерської бригади імені С. Петлюри – Артур Яценко акцентував на тому, що понад століття тому українці й поляки разом відстоювали право на незалежність, усвідомлюючи, що лише в єдності можна подолати імперську агресію та захистити право на власну державу.

«Для нашої бригади події того року є важливою частиною історичної спадщини та прикладом справжнього бойового братерства українського й польського народів. Сьогодні Україна знову бореться за свою свободу і незалежність. Ми дуже цінуємо підтримку польського народу й дякуємо за безмежну допомогу», – каже військовий.
Керуючий справами Житомирської обласної ради Віктор Іванович Назар зазначив, що присутні перебувають біля місця поховання Героїв, чиї життя стали частиною складних і водночас визначних подій спільної історії.
«Символічно, що сьогодні ми вшановуємо пам’ять українських і польських воїнів, які у 1920 році пліч-о-пліч боролися проти більшовицьких військ. Ця боротьба триває й нині. Ми знову протистоїмо тим самим силам – нащадкам тих, хто приніс стільки горя на наші землі», – наголосив Віктор Назар.

Отець Андрій, парафіяльний священник Ружинського благочиння Житомирсько-Овруцької єпархії УГКЦ, додав, що під час молитви згадують події понад столітньої давнини, які, на жаль, ніби знову повторюються в сучасній історії. Він підкреслив, що ті події є прикладом братерства українського й польського народів, які разом стримували більшовицьку навалу.

«Ми стоїмо на місці, де воїни віддали своє життя. І коли ми звершуємо молитву, вона відкриває справжню гідність людини, створеної на образ і подобу Божу. Адже під час молитви для Бога немає статистики: поховання – це не підручник історії, а кожна окрема історія людського життя», – сказав отець Андрій.

Історична довідка
Влітку 1920 року польські війська та підрозділи Армії Української Народної Республіки спільно протистояли переважаючим в багато разів ордам російських більшовиків. Однією зі знакових подій цього періоду стали бої за Самгородок на початку червня 1920 року, де підрозділи польського війська під командуванням генерала Яна Савицького протистояли більшовицьким військам зі складу 1-ї кінної армії під командуванням С. Будьонного.

За даними польських джерел, усіх загиблих у бою за Самгородок польських військовослужбовців (орієнтовно 163 людини) було поховано у братській могилі-кургані.
Це місце пам’яті розташоване на межі Житомирської, Вінницької та Київської областей і наразі входить до території Ружинської селищної громади Бердичівського району Житомирської області.
Зважаючи на важливість питань збереження та подальшого облаштування місць пам’яті польського народу на території України та українського народу на території Республіки Польща, у листопаді минулого року Український інститут національної пам’яті провів захід з упорядкування вказаного місця поховання польських військовослужбовців, які загинули у червні 1920 року. У рамках реалізації заходу було здійснено упорядкування місця поховання: встановлення нового дерев’яного хреста та благоустрій території навколо нього.
