1895 – народився Йосип Гірняк, актор театру «Березіль»

1895, 14 квітня в селі Струсів Теребовлянського району в родині дяка народився майбутній режисер, педагог, діяч культури, один з провідних акторів театру «Березіль» Йосип Гірняк.

Йосип Гірняк. 1982 рік. Фото з архівів Музею української діаспори. Джерело: diaspora.com.ua

В родині було семеро синів і донька. Усі сини – Юстин, Юліан, Євген, Никифор, Омелян, Йосип, Володимир – отримали вищу освіту і здобули визнання. Никифор воював в Легіоні Українських січових стрільців, дослужився до майора, Володимир став відомим видавцем і громадським діячем, а Юліан – вченим у галузі хімії та фізики.

Йосип у 1905 році  був прийнятий до Станіславівської гімназії, але через місяць, захворівши на трахому, змушений припинити навчання. Вчився вдома, допомагали йому студент-репетитор та старші брати, у шістнадцять років закінчив Рогатинську гімназію. 

А потім почалася Перша світова війна. Йосип з Никифором вступають до Легіону Українських січових стрільців, а згодом - долучається до трупи Театру УСС під керівництвом Євгена Коханенка. У 1917 році Йосип лишається у Львові, здає іспити на атестат зрілості і вступає до Львівської ветеринарної академії.

Тут же, у Львові зближується з театром «Руська Бесіда». Ще в десятирічному віці в Коломиї Йосипу пощастило потрапити на виставу «Хазяїн» за п`єсою Івана Карпенка-Карого у постановці цього театру, і це лишило в його душі слід на все життя. Друзі радять хлопцю спробувати себе на сцені, і невдовзі він починає грати провідні ролі.  

Йосип Гірняк в ролі Голохвостого у виставі "За двома зайцями" за п`єсою Михайла Старицького. Джерело: openkurbas.org

Суспільно-політичні події змушують знову взяти до рук зброю, однак театр теж нікуди не відпускає. Восени 1919 року в Проскурові (нині – Хмельницький), куди відступив в обозі Галицької армії, знайомиться з акторами Гнатом Юрою, Василем Васильком, Павлом Долиною, Фавстом Лопатинським. У Вінниці до них приєдналися Авмросій Бучма, Мар`ян Крушельницький, Януарій Бортник. У 1920 році вони заснували театр імені Івана Франка. Пізніше частина трупи увійшла до мистецького об’єднання «Березіль».

З Курбасом Гірняк знайомиться в Києві, де спочатку грав у його «Молодому театрі», а згодом приєднався до трупи театру «Березіль», де став одним із провідних акторів, граючи як комічні ролі, так і трагічні. Зокрема, Гірняк грав у трьох зіркових виставах «Березоля» за п’єсами Миколи Куліша: «Народному Малахії», «Мині Мазайлі» й «Маклені Ґрасі».

У 1933 році почався сталінський розгром «Березоля».  Почалися репресії проти діячів української культури, заарештували Леся Курбаса, Миколу Куліша, інших театральних діячів. Гірняка теж арештували як члена контрреволюційної організації УВО (Українська Військова Організація). В обвинувальному висновку ДПУ значилося: «Гірняк з 1920 року був учасником контрреволюційного підпілля УВО. Входив до складу терористичної трійки (Гірняк, Курбас, Дацків), що готувала терористичний акт проти партійного керівництва України».

Судова «трійка» 21 травня 1934 року винесла вирок – 3 роки ув’язнення у виправно-трудовому таборі. Відбував покарання в концтаборі в селі Чиб’ю (Ухт-Печорські табори, Комі АРСР). До речі, в тому ж таборі карався і письменник-сатирик Остап Вишня. Після закінчення терміну неволі залишився там як вільнонайманий.

Гірняку пощастило вижити. Перед війною він з дружиною, акторкою Олімпією Добровольською, повернувся до Києва, а навесні 1942 року виїхав до Львова, де  продовжив грати на сцені Львівського оперного театру. Він засновує власну школу драматичного мистецтва, вперше на українській сцені ставить «Гамлета» Вільяма Шекспіра. З наближенням «других совітів» навесні 1944-го емігрував до Австрії, а потім до Німеччини.

Деякий час грав у театрі в таборі для DP-персон (глядачами були переважно українці, які тікали на захід від радянської окупації).  1946 року створив власний театр-студію, із яким гастролював Європою, ставлячи п’єси українських авторів, заборонені на батьківщині. За рік переїхав до Нью-Йорку, де створив і очолив Український театр в Америці.

Трупа театру “Березіль” в період роботи над п’єсою “Маклена Граса”. Зліва направо: Тамара Жевченко, Амвросій Бучма, Софія Федорцева, Дмитро Мілютенко, Олімпія Добровольська, Микола Куліш, Валентина Чистякова, Лесь Курбас, Антоніна Смерека, Мар’ян Крушельницький, Наталя Ужвій, Йосип Гірняк, Ірина Стешенко, Данило Антонович, Олександр Романенко, Лідія Криницька, Йона Шевченко. Джерело: openkurbas.org 

Свій досвід, особливо період «Березолю», описав у «Споминах», які вийшли друком у США 1982 року. Сам він вважав справою честі розповісти про репресованих друзів і колег та про діяльність українського театру, тим більше, що радянська пропаганда робила все, щоб стерти будь-які згадки про Розстріляне відродження.

Протягом життя Йосип Гірняк зіграв понад 170 ролей у театрі та поставив 65 вистав. Він також знявся у фільмі «Вендетта» (1924), поставленому Лесем Курбасом на Одеській кінофабриці ВУФКУ. З 1956 року працював диктором і продюсером української редакції радіо «Свобода». 

Помер 17 січня 1989 року в Нью-Йорку. Похований на українському цвинтарі святої Марії у Філадельфії.

Використано матеріали Софії Смірашевської та Тернопільської обласної бібліотеки для молоді