1859 - народився Василь Таїров, фахівець з виноградства
1859, 14 листопада – в селі Каракліс (нині місто Ванадзор, Вірменія) народився Василь Таїров, вчений, фахівець з виноградарства та виноробства.
Василь Таїров (1859 – 1938). Фото: naas.gov.ua.
Походив із багатодітної родини службовця. Закінчив класичну гімназію в Єревані, реальне училище в Тіфлісі (Тбілісі), Петровську землеробську і лісову академію в Москві, після чого працював у Міністерстві державного майна. Вбачаючи своє покликання у розвитку виноградарства і виноробства, відвідав країни Західної Європи – переймав передовий досвід, слухав лекції відомих вчених.
Повернувшись, публікує ряд статей у журналах, видає журнал «Вісник виноробства». Головну ж увагу зосереджує на боротьбі з найнебезпечнішими шкідниками винограду – філоксерою.
Вже як визнаний фахівець у своїй галузі, в 1895-му переїздить до Одеси. Тут зміг реалізувати свій давній задум, заснувавши в 1905-му першу в Російській імперії виноробну станцію. В 1914-му на її базі відкрили Вищі курси виноградарства і виноробства, що згодом перетворилися на інститут.
Удостоєний золотої медалі світової виставки в Парижі (1900). У 1908-му підвищений до рангу дійсного статського радника, нагороджений рядом орденів та медалей. Дійсний член 18 академій наукових товариств, автор понад 500 наукових праць, довічний віце-президент Міжнародної організації виноградарів і виноробів, непримиренний борець проти підробки вин та харчових продуктів.
За часів радянської влади, попри фінансову скруту, станцію вдалося зберегти від руйнування та розорення. Однак згодом молоді співробітники станції почали писати скарги і доноси в партійні органи на Василя Таїрова. Не витримавши тиску, в 1926-му залишає свою науково-виробничу станцію (її з якогось дива перейменували на честь Климента Тимірязева, що не мав жодного відношенні ні до станції, ні до виноградарства). Однак, попри мізерну пенсію й бідність (продавав особисті речі та книги з власної бібліотеки), вчений продовжував наукову діяльність, багато писав. Хоча через опалу його праці вже не публікували, тож писав «у стіл».
Всі звинувачення зняли лише на початку 1936-го, коли через сувору зиму загинули майже всі гібриди прямих виробників, натомість вистояли (хоч і постраждали) щеплені сорти винограду, насадження яких просував Таїров. Інституту повернули ім’я засновника, вченого зарахували консультантом, надали персональну пенсію, без захисту присвоїли вчений ступінь доктора сільськогосподарських наук і надали звання професора. Рідний інститут Василь Єгорович відвідав лише раз – не бажав повертатися у колектив, який його зрадив. І коли за рік виникла пропозиція присвоїти Таїрову звання заслуженого працівника науки і техніки, дирекція та вчена рада інституту її не підтримали: «в останні роки В.Є. Таїров нічого істотного для науки не зробив».
Помер 23 квітня 1938-го в Одесі.
Нині ім’я вченого носить Національний науковий центр «Інститут виноградарства і виноробства імені Василя Єгоровича Таїрова». А найвищою нагородою в Україні в області виноградарства є медаль імені В.Є. Таїрова «За вагомі заслуги в розвитку українського виноградарства» з портретом науковця.