1875, 10 січня в козацькій родині в станиці Кримській на Кубані народився український військовий та громадський діяч, полковник, повстанський отаман, борець за незалежність України у XX столітті, Костянтин Здобудь-Воля (справжнє прізвище – Блоха).

Кость Здобудь-Воля. Фото: uk.wikipedia.org
Закінчив Ярославську гімназію, де здобув фах вчителя, а згодом Чугуївське юнкерське училище. Під час Першої світової війни командував батальйоном піхоти 25-го стрілецького полку російської армії. Згодом перебував у німецькому таборі для полонених в Зальцведелі, де став одним із організаторів українського руху в таборах для військовополонених.
Після підписання Брест-Литовського мирного договору повернувся в Україну, став організатором і командиром 2-го полку 1-ї Синьої дивізії, який сформувався біля волинського села Голоби неподалік Ковеля. У часи Гетьманщини командував Окремим чорноморським кошем, дислокованим у Бердичеві. В листопаді 1918 року повернувся на Кубань, але звідти довелося тікати на Галичину, щоб не бути мобілізованим в армію Денікіна.
Опинився в таборі для інтернованих у Домб’є, біля Кракова, де приєднався до бійців Української галицької армії. Невдовзі його частина перейшла на бік генерала Денікіна, а згодом – на бік червоних.
За дорученням голови Совнаркому УСРР Християна Раковського в 1920 році переїздить до Харкова «для праці в народній освіті». Мав хист до літератури, писав статті й вірші. У Харкові брав участь у тогочасному літературному процесі. Зустрічався з основоположником і теоретиком українського футуризму, поетом Михайлом Семенком та іншими митцями. Уклав український буквар та пропонував його до друку для освітніх установ.
На початку 1921 року виїхав із Харкова в Миколаївський повіт, де влаштувався на посаду інструктора з позашкільної освіти. Але самостійницький характер дався взнаки, тож Костянтин, який взяв собі псевдо Здобудь-Воля, почав шукати контакти з отаманами Холодного Яру, передавати їм інформацію, пізніше приєднався до загону Платона Черненка – Чорного Ворона, деякий час очолював його штаб. Налагоджує зв'язки і з Головним Отаманом Холодного Яру Герасимом Нестеренком-Орлом.
На жаль. На той час в повстанськитй рух було інфільтровано багато чекістських агентів – колишніх петлюрівців. У серпні 1922 року Забудь-Волю виманили до Києва, ніби на зустріч з підпільною отаманською радою, і там заарештували.
Був засуджений до страти, але виконання вироку чекати не став. Загинув 9 лютого 1923 року в бою із співробітниками ГПУ, під час повстання холодноярських отаманів у Лук'янівській в'язниці міста Києва.