1992 - моряки Чорноморського флоту колишнього СРСР присягнули на вірність народу України
18 січня 1992 року моряки Чорноморського флоту колишнього СРСР присягнули на вірність народу України. Першим бойовим підрозділом, який після відновлення незалежності у 1991 році підняв український прапор, стала 3-тя рота школи водолазів у Севастополі під командуванням капітана 3 рангу Олександра Клюєва.
Підняття українського прапора на кораблях Чорноморського флоту. Фото: www.5.ua
Взагалі після розпаду Радянського Союзу передбачалося, що основою національних збройних сил стануть всі формування СРСР, розташовані на території України. Зокрема, і Чорноморський флот ВМФ СРСР, головна база і більшість формувань якого перебували в українському Криму. До речі, на Всеукраїнському референдумі незалежність України підтримали 72% особового складу флоту. До 20 січня 1992-го року всі військовослужбовці в Україні, в тому числі чорноморці, мали скласти українську присягу.
Але командувач Чорноморського флоту Ігор Касатонов виступив проти передачі Україні навіть частини Чорноморського флоту. 17 січня 1992 року він виступив у Москві, де наголосив, що «цей раптовий перехід під Україну, зміна громадянства, орієнтирів, зміна історії — це неприпустимо». В цей час в Криму почала нагнітатися антиукраїнська істерія та залякування «бандерівцями».
Через позицію проросійського командування Чорноморський флот так і не був приведений до української присяги. Однак офіцери, які були за Україну, на свій страх і ризик разом зі своїми колективами почали присягати на вірність українському народу. Першим військову присягу склав командир роти капітан 3-го рангу Олександр Клюєв, за ним — його заступник капітан 3-го рангу Віктор Кравченко, командири навчальних взводів капітан 3-го рангу Борис Цимбал, капітан-лейтенант В’ячеслав Гладніков, мічман Сергій Рябінін, його заступник мічман Олег Бєлов, старшина роти старший мічман Микола Журавльов. Разом з ними присягу склали капітан 2-го рангу Микола Тихонов, капітани 3-го рангу Яків Древаль, Петро Піддубний та понад 20 мічманів Школи водолазів. Це сталося 18 січня 1992 року.
Матроси Школи водолазів, які першими присягнули на вірність народу України / Фото з архіву Мирослава Мамчака. Джерело: www.ukrinform.ua
Зупинити цей процес у командування ЧФ не було можливості. 22 лютого 1992 року в Севастополі українську присягу склали морпіхи 880-го батальйону Віталія Рожманова — найкращого у 810-й окремій бригаді морської піхоти за результатами підготовки попереднього року. А 9 липня 1992 року таку ж присягу склав особовий склад військової комендатури Севастопольського гарнізону.
Все це супроводжувалося репресіями з боку командування та цькуванням населення. Практично всі, хто склав присягу, були відсторонені від обов’язків або звільнені, військові частини розформовано. На вулиці людям, які одягнули форму українських моряків, часто лунали погрози i лайка на зразок: «Зpадник!», «Бандеpа!» та інші. Деяких офіцерів, які присягнули Україні, виводили з територій військових частин під конвоєм навіть без права забрати особисті речі. Були навіть телеграми з Москви «Применять оружиє против бандитов на поражение».
До кровопролиття тоді, на щастя, не дійшло. І бойові офіцери, які присягнули на вірність Україні, стали основою Військово-Морських сил відродженої України. Хоча питання Чорноморського флоту ще довго лишалося предметом тривалих переговорів, дипломатичних (і не тільки) конфліктів між Києвом та Москвою. До остаточного поділу в 1997 році ЧФ де-юре залишався спільним, а фактично був російським і в 1992 році український флот почав будуватися з нуля.