Архітектура пам’яті та безпеки. УІНП провів фахову дискусії щодо осмислення Другої світової війни
До дня завершення Другої світової війни, що відзначається 2 вересня 1945 року підписанням Японією акта капітуляції, Український інститут національної пам’яті спільно з Snake Island Institute та агентством Укрінформ організував дискусію «Друга світова війна: архітектура пам'яті та міжнародної безпеки».
Із вітальним словом виступив заступник Міністра культури та стратегічних комунікацій Сергій Бєляєв. Він наголосив на тому, що архітектура світової безпеки повністю змінилась після Другої світової, а також зазначив, що Україна була однією з ключових країн, яка зазнала змін після цієї війни.
Також Бєляєв навів приклад своїх нещодавніх робочих поїздок на прифронтові території сучасної війни, зокрема в місто Нікополь, як чергове свідчення незламності українського народу та його культури.
«Я вкотре впевнився, що саме культура є основою нашої стійкості. І саме завдяки людям, які розуміються на культурі, ми і стоїмо, і вистоїмо, і переможемо!», – заявив посадовець.
Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров зауважив, що, на превеликий жаль, наша пам'ять сформована на кількох останніх поколіннях і загострена на таких датах як 9 або 8 травня.
«Це дати, які маркують перемогу над нацизмом, але війна тривала. Нам треба з вами усвідомити, що війна для українців почалася з першого пострілу 1 вересня 1939 року і закінчилася там на Тихоокеанських просторах 2 вересня 1945 року», – підкреслив очільник УІНП.
Оперуючи цифрами та фактами, Олександр Алфьоров нагадав про те, яких втрат зазнала Україна в роки Другої світової війни.
«Ця війна тривала 2194 дні, в якій брали участь близько 7,5 млн наших вояків. Через окупацію на нашій території відбувалися страшні трагедії, зокрема Голокост. На примусові роботи було вивезено 2 млн українців-остарбайтерів, зруйновано 320 тис. господарств, 33 тис. навчальних закладів, 16 тис. підприємств, 700 міст, 28 тис. сіл. Така ціна подвійної окупації України двома військами (німецькими і радянськими – ред.). І нам сьогодні, 2 вересня, є що сказати за результатами цієї війни, як нікому», – наголосив Алфьоров.
Також очільник УІНП звернув увагу на участь українців, під час Другої світової війни, в різних арміях, які часто протистояли одна одній, пояснивши це відсутністю української державності та запропонував ознайомитися з більш детальними даними на сторінці Інституту національної пам’яті у Фейсбуці.
Виконавча директорка Snake Island Institute Марина Гриценко нагадала, що головна місія її організації – це поєднати інновації фронту із західним стратегічним мисленням, щоб сформувати довгострокове безпекове партнерство України і США.
«Тому ця дата для нас, звісно, вона дуже цікава в розгляді історії, але також і в розгляді того, де зараз місце України в світовій рамці безпеки. Тому що дуже багато є зараз розмов загалом в інтелектуальних спільнотах про те, що Україна має бути експортером безпеки, про те, що Україна має позбутися певного комплексу меншовартості і показувати, чим ми сильні й чим ми можемо співпрацювати і бути справді вартісними партнерами», – заявила Гриценко.
Український історик та старший лейтенант ЗСУ Василь Павлов закцентував на питанні пам’яті Другої світової війни в контексті вивчення цієї події на уроках історії, зокрема в Росії. За його словами, проблематика полягає в тому, що значною мірою уявлення про ці події формуються саме в закладах освіти під час навчального процесу і головним актором в цей момент є шкільні підручники.
Павлов продемонстрував два російських шкільних підручники з історії, що потрапили в Україну внаслідок спеціальних дій, щоб наочно продемонструвати як російська пропаганда працює з історичними наративами про Другу світову війну. Зокрема він наголосив на новій програмі з мілітарної історії Росії, що робить окремий акцент на бойових діях на території України та російських наративах щодо них.
«Росіяни абсолютно чітко розуміють, що війна надовго, потрібен мобілізаційний ресурс, і діти є насамперед ним, тому що в майбутньому вони стають вояками. І ми можемо абсолютно чітко розуміти, що від 2014 року на наших окупованих територіях, на превеликий жаль, вони сформували значну кількість такого мобілізаційного ресурсу», – розтлумачив історик.
Василь Павлов зауважив, що і в українських шкільних підручниках частково повторюється російська та радянська воєнно-історична міфологія.
«Найбільш відомий приклад – це Корсунь-Шевченківська операція. На той момент такого міста не існувало. Або іноді його полюбляють називати як “Сталінград на Дніпрі”, так само перетягуючи абсолютно російські наративи», – пояснив історик.
Також Павлов наголосив на необхідності чіткого позиціонування українцями себе, як нації, що перемогла в Другій світовій війні.
Радник командира Третього армійського корпусу, підполковник ЗСУ, лідер Snake Island Institute Владислав Соболевський зауважив, що сьогодні світ стоїть перед глобальними викликами перебудови міжнародної архітектури безпеки й тому дослідження Другої світової – це стратегічно важлива частина безпекової складової.
«Якщо ми будуємо мости з нашими західними партнерами, нам треба той міст на щось опирати. Ми базуємось на тих знаннях, які дають нам сьогодні історики. На тому досвіді, який ми пережили 80 років тому», – пояснив Соболевський.
Він зауважив, що Україні в інформаційному полі протидіє надсильний антизахідний наратив, який сформований одним з провідних путінських ідеологів Олександром Дугіним.
«Якщо ми вже обрали сторону західного світу, то маємо бути хорошими союзниками Заходу. Такими як Корея, такими як Ізраїль, адже союзництво – це дорога з двома напрямками руху», – зазначив Соболевський.
Окрім того представник Головного управління розвідки Міністерство оборони України Андрій Юсов зауважив, що сьогодні відбувається трансформація міжнародної безпекової архітектури, яка була сформована після Другої світової війни.
«ООН сформували за результатами Другої світової. ООН трансформується сьогодні за результатами вже, як і світова архітектура безпеки, цієї насправді глобальної війни. Україна платить за це велику ціну. І все, що можна використати від спротиву українців російській агресії у формуванні нової архітектури безпеки – від альянсів нових, можливо, до гуманітарного права – ми повинні це зробити», – сказав Юсов.
Також він зазначив, що війна в Україні показала, що міжнародне гуманітарне право застаріло та не працює в реальних умовах.
«Женевські конвенції, сформовані десятки років тому, не витримують критики. І головне питання – це відсутність інструментів примусу до виконання сторонами конвенції. А друге – це покарання. І невідворотність покарання – це те, що мало б бути в наступних, модифікованих версіях гуманітарного права та Женевських конвенцій», – наголосив Юсов.
Натомість керівник напрямку з питань Росії та геопросторової розвідки у портфоліо Росія та Україна в Інституті вивчення війни (ISW) Джордж Баррос зауважив, що наразі світ перебуває в схожій ситуації з 1939 роком, яка була тотожна екзистенційній кризі, оскільки зараз під питанням знову стоїть європейська безпека та її архітектура. Він наголосив, що задля досягнення певного миру або узгодженості, потрібно використовувати свої ресурси і не шкодувати їх.
«До прикладу, після закінчення Другої світової війни, під час холодної війни, американське суспільство і американська влада чітко дотримувалися принципу стримування поширення комунізму. Однак зараз ми бачимо, що такої тенденції не простежується в теперішньому управлінському складі адміністрації Трампа. Тому нам важливо чітко визначити гарантії безпеки, оскільки ми не можемо допустити повторення Будапештського меморандуму та Мінських угод», – резюмував Баррос.
Модератором дискусії виступив Ігор Стамбол, кандидат історичних наук, доцент кафедри інформаційних комунікацій факультету української філології, культури і мистецтва Київського університету імені Бориса Грінченка.
Повний відеозапис трансляції доступний на ютуб-каналі агентства Укрінформ.