У Києві відкрили пам'ятник лідеру Крайової української ради в Криму й консулу УНР Павлу Горянському

У Києві відкрили пам'ятник лідеру Крайової української ради в Криму й консулу УНР Павлу Горянському

1 жовтня 2022 року в Державному історико-меморіальному Лук’янівському заповіднику в Києві з ініціативи кримських українців відкрили пам’ятник на могилі Павла Горянського – лідера Крайової української ради в Криму в 1919–1920 роках, консула Української Народної Республіки в Криму. 

На місці поховання Павла Горянського встановлена майже 2-метрова кам’яна плита з зображенням Криму, прапора й герба УНР. Поруч покояться Олександра Русаневич та Валентина Ільяшевич, їхні поховання входять до єдиного комплексу, тому  організатори подбали про новий надгробок і на їхніх могилах. 

Місце пам’яті облаштоване за проєктом скульптора, члена Національної спілки художників України Володимира Кореня. 

Освячення пам’ятника та коротку панахиду звершив вікарій Київської єпархії ПЦУ, намісник Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря, архієпископ Вишгородський Агапіт.

Отець Агапіт освячує пам'ятник Горянському. За ним видно присутніх учасників події.

«Відкриття й освячення пам’ятника Павлу Горянському – це знакова подія для громади кримських українців», – вважає Андрій Іванець, представник Крайової ради українців Криму (КРУК). Він наголосив, що такий захід в умовах російсько-української війни є частиною спротиву намірам Росії знищити українську ідентичність, нагадуванням про досвід самоорганізації української громади Криму понад століття тому та свідченням твердої віри у нашу перемогу.

«Скільки разів не був би окупований Крим, він завжди повертався до матері, з якою зв’язаний вузьким перешийком суші, як дитя пуповиною. Вшановуючи пам’ять українця Павла Горянського, маємо продовжити його справу – звільнити і повернути Крим в Україну», – зазначив представник КРУК Сергій Ковальський. Додав, що необхідно відбудувати саме український Крим, забезпечити права корінних народів України та національних меншин. 

Денис Чистіков, заступник постійного представника Президента України в АР Крим, зазначив, що облаштування могили Горянського є важливим кроком у відновленні історичної справедливості та пам’яті про видатних українців Криму. 

«Павло Горянський відстоював права українців у Криму. Після того, як більшовики захопили півострів у середині 1920-х, він переїхав до Києва, бо хотів дати синам українську освіту. Сьогодні в Україні потрібна така політика, яка дасть змогу громадянам у будь-якому куточку країни – в Криму, на Донбасі чи Закарпатті – без перешкод ідентифікувати себе і почуватися українцями», – зауважив начальник відділу аналізу українського державотворення Українського інституту національної пам’яті Ігор Каретніков.

Політичний радник Світового Конґресу Українців Тиміш Мартиненко-Кушлянський вважає, що Україна не має права повернутись на півострів у тій же якості, в якій вона була до 2014 року: Крим потребує якісних сучасних українських і кримськотатарських інституцій.

«Тисячі українців Криму боронять державу в лавах Збройних сил, Національної поліції та інших силових структур. На жаль, чимало з них загинули. Ми розуміємо, чому це робимо. Бо Крим — це Україна! Це наше майбутнє і майбутнє наших дітей», – наголосив представник КРУК, військовослужбовець Сергій Мокренюк.

За підрахунками Ради ветеранів, 61 кримчанин-захисник України загинув під час російсько-української війни. Двоє зникли безвісти. 

Керівник «Козацької пошти», дизайнер, художник і видавець Андрій Пилюх зі Львова виготовив конверт із зображенням Павла Горянського та його біографією, тематичну «власну марку» (державна марка з купоном із зображенням пам’ятника) і спеціальний штемпель. Символічним завершенням заходу стало погашення сувенірного конверта. 


Довідково:

Павло Горянський (1878–1935) – громадсько-політичний діяч, літератор, педагог, публіцист, фахівець бібліотечної справи, історик книги, бібліограф. 

Народився 27 січня в родині священника у селі Кримки Звенигородського повіту Київщини (тепер Шполянський район Черкаської області). Середню освіту здобув у Богуславі та Києві, вищу – в естонському місті Тарту. 

На початку XX століття дебютував як літератор перекладами. У 1903 році працював у журналі «Киевская старина», що був провідним українознавчим виданням Наддніпрянщини. Вчителював у Катеринославі, Умані, Ялті, брав участь в українському громадському й культурному житті. У 1910-му в уманській газеті «Голос Провинции» створив рубрику «Україніка». 

1914-го переїхав до Ялти. Долучився до організації Ялтинської громади українців (пізніше Громади українців південного берега Криму) та очолив її. У 1919 році в Севастополі на з’їзді українських організацій Криму його обрали головою Малої ради (виконавчого комітету) Крайової української ради в Криму. Отримав доручення від Надзвичайної дипломатичної місії УНР на Кавказі захищати права кримських українців на правах консула. 

У середині 1920-х років переїхав до Києва. Працював у Всенародній бібліотеці України (тепер Національна бібліотека України імені Володимира Вернадського). На початку 1930-х його звільнили як «буржуазного націоналіста». Помер 10 січня 1935 року в Києві.

Фото: Георгій Лук'янчук