1805 – народився історик Микола Закревський

1805, 21 червня в Києві народився історик, фольклорист, етнограф, археолог, художник, мовознавець, письменник Микола Закревський, автор одного з найпопулярніших у ХІХ столітті путівників Києвом.

Микола Закревський. Автопортрет. Фото: uk.wikipedia.org

Його батько – київський міщанин Василь Іванович із давнього козацько-старшинського роду Закревських. Мати – Варвара Олександрівна Лебединська – із заможної інтелігентної родини киян.

В шість років став свідком страшної пожежі на Подолі, яка знищила 1240 приватних будинків, церкви і монастирі, двоповерхову Ратушу і Контрактовий будинок, поштові контори і склади. Згорів і родинний маєток Закревських – лишився тільки міцний льох, де родина і перебула лихо. Батько спромігся відновити дім, але виявилося, що за новим планом Подолу ці землі відійшли Флорівському монастирю. Не витримавши удару, Василь Закревський захворів і помер.

Мама Миколи таки знайшла можливість відправити сина на навчання. Вчився у Першій київській гімназії, де одним з улюблених вчителів був історик і крєзнавець Максим Берлінський, автор «Історії міста Києва» та путівника «Короткий опис Киева». Ще тоді Микола Закревський загорівся ідеєю дати повний опис Києва, яким він іще його знав.

Гімназію закінчив не одразу. Мама вдруге вийшла заміж і, щоб не залежати від вітчима, хлопець зайнявся репетиторством. Згодом був змушений перервати навчання і вирушити до Житомира, вступивши на посаду помічника губернського архітектора. З травня 1825-го року мешкав у Санкт-Петербурзі, де провів близько трьох років, даючи приватні уроки та займаючись переписуванням паперів.

У лютому 1828 року повернувся до Києва, продовжив навчання в гімназії, закінчивши повний курс. В наступному році вступає на юридичний факультет Дерптського університету (нині м. Тарту, Естонія), але через два роки змушений був кинути навчання через нестачу коштів. Оселяється в містечку Пайде, влаштовується вчителем у повітовому училищі. Згодом переїжджає в Ревель (нині Таллінн), де викладає російську мову, історію та географію в Ревельській гімназії. Потім були Москва, Рязань, Петербург, знову Ревель і з 1859 р., після смерті дружини, вже остаточно Москва. Працював коректором при друкарні Московського університету, згодом – помічником бібліотекаря Московського публічного музею. Але де б не був, завжди вважав себе киянином, підписуючи деякі свої роботи: «киянин Микола Васильович Закревський».

Весь цей час він продовжує збирати інформацію про рідний Київ, багато часу проводячи в архівах, відкладаючи кожну копійку, щоб виписувати потрібні книги. Зрештою, в 1836 році виходить його «Нарис історії міста Києва». Численні малюнки з видами Києва Закревський виконав сам – для цього він кілька місяців навчався в рисувальному та архітектурному класах Академії мистецтв у Санкт.-Петербурзі.

«Нарис історії міста Києва». Видання 1836 року. Фото: uk.wikipedia.org

Пізніше, у 1858 році, вийшла ще одна його історична праця «Літопис і опис міста Києва», де представлений багатий фактичний матеріал з історії Києва із найдавніших часів. У працях Микола Закревський наводить топографічні, статистичні та археологічні дані про Київ, а також робить опис старовинних пам’яток, вулиць, церков і монастирів. Важливим внеском Закревського стало надання інформації про околиці міста та їхні пам’ятки. Його праці супроводжуються планами, схемами, кресленнями й таблицями.

Закревський цікавився не лише історією, але й фольклором та етнографією. У 1860-1861 роках вийшла його збірка «Старосвітський бандуриста» (у 3-х книгах), яке стало одним з перших українських фольклорних видань. До книги увійшло 190 українських пісень і дум, 3 878 прислів’їв, приказок, загадок, а також словник українських ідіом – 11 127 слів. У вступі автор виступив захисником права свого народу на розвиток рідної мови й літератури. 

У 1864-му Микола Васильович відвідав Київ, де збирав матеріали для нового видання своєї головної наукової праці: замальовував фрески, збирав мапи, креслення, плани, знайомився з археологічними звітами. У двох частинах праці «Опис Києва», що вийшла в 1868 році, він охарактеризував географічне положення, природу, клімат, населення міста, його історію від найдавніших часів до середини XIX століття. Особливу цінність становить друга частина, в якій автор уперше узагальнив відомості про історичні місцевості Києва, видатні споруди, пам’ятки й пов’язані з ними події. 

До кінця життя продовжував збирати фольклорні матеріали та матеріали з історії Києва, більшість з них, однак, не була опублікована.  Готував ще і «Граматику малоросійської говірки», але її теж закінчити не довелося.

Помер 10 серпня 1871 року в Москві. На честь Миколи Закревського названо вулицю в Києві.