З початку повномасштабного російського вторгнення Миколаївщина чинить героїчний опір росіянам, проте майже кожного дня потерпає від обстрілів.
24 лютого 2022 року о 4:58 російська артилерія та авіація почали обстрілювати Кульбакінський аеропорт та порт «Очаків». З першого дня весни окупанти почали рух у бік Снігурівки, Висунська й Березнегуватого. Місцеві жителі перегороджали в'їзд техніки, навіть брали окупантів у полон. Окупанти дуже швидко просувалися півднем. Коли росіяни захопили Херсон, у Снігурівці заглушили окремі мобільні мережі, і почали транслювати російські канали. 3 березня навколо міста Снігурівка почалися бої. 14 березня російська авіація за допомогою парашутів скинула на Снігурівку 4 авіабомби, внаслідок чого було зруйновано будинки мирних мешканців і військкомат. 19 березня Снігурівку окупували російські війська. Воно було під російською окупацією 8 місяців.
У перші дні окупанти розпочали обшуки у домівках людей, які служили в ЗСУ чи входили до тероборони, у багатьох людей забрали машини.
«Спати не могли, від кожного шороху кидалися, було психологічно важко. І страшно, що ми їх бачимо, а зробити нічого не можемо», - згадує місцева жителька Обуховська. В окупації подружжя Обуховських провело рівно місяць. 18 квітня вони, як і багато хто з місцевих, виїхали зі Снігурівки, а вже наступного дня окупанти обмежили будь-яке пересування. Тепер звідси не випускали людей та не дозволяли проїзд гуманітарки з підконтрольної Україні території.
Коли розпочалася продовольча криза, окупанти взялися грабувати місцеві склади та магазини. «Вони повскривали усі магазини і аптеки. В одній школі був імпровізований бункер, туди ходили люди з маленькими дітьми. І росіяни повиносили усе з магазинів та роздавали їм нібито допомогу. Ми не брали нічого, але були й такі, що ходили», – пригадує мешканка Снігурівки Раїса.
Місцева жителька Анна пережила окупацію разом із чоловіком та дітьми. Жінка говорить — було складно. «Воду окупанти вмикали раз на кілька тижнів, а світла не було майже 6,5 місяців. Мобільний зв’язок був, але, щоб прийняти сигнал, потрібно було щось вигадувати та ризикувати. Під час окупації росіяни намагалися агітувати батьків віддати дітей на навчання до школи за їхньою програмою. Інколи навіть ловили на вулиці та погрожували тим, що позбавлять батьківських прав або відправлять дітей на так званий «відпочинок» до Криму», - повідомила Анна.
Наразі також відомо про катівні, які окупанти розмістили у будівлях національної поліції, ресторану та місцевої адміністрації. За 8 місяців окупації у Снігурівці побувало багато підрозділів і різних військових формувань РФ. Місцеві жителі розповідають, що бачили у місті бурятів, кадирівців, військових із «ЛНР» і «ДНР», а також росгвардійців і тюменських омонівців.
«Мене двічі затримували: один раз — на добу, другий — на чотири. Тримали в камері-одиночці. Проводили допити п’ять разів на день з психологічними і фізичними впливами», — розповідає викрадений окупантами Андрій Жердєв. Усі 8 місяців у місті не було електрики, води та газу.
Після південноукраїнського контрнаступу 10 листопада Сили оборони України звільнили місто Снігурівка Миколаївської області. Інформацію про це оприлюднили військові 131-ого розвідувального батальйону ЗСУ у своєму зверненні. 13 листопада в місті було відновлено мобільний зв'язок, з 14-го — відновлено подачу води. Тож після «русского мира» до Снігурівки повертається цивілізація.
Села Миколаївщини досі оговтуються від тимчасової окупації російських військ і до нині вони схожі на привидів. Сліди росіян - на будівлях, полях і у лісосмугах, та у памʼяті місцевих жителів, що вистояли. «Вчора (9 листопада) ми побачили фото, на якому на нашій телевежі висять прапор український, ми з сестрою отримали дзвінок від тата, який перебуває у Снігурівці, що росіяни втекли. При чому навіть, якщо машина ламалася, вони тікали пішки. Усе місто у слідах від гусениць. Раніше росіяни думали залишатися у Снігурівці, заселялися в пусті хати, але виїхали й залишили будинки», — розповіла жителька Снігурівки Світлана Кузнецова.
Водночас на Миколаївщині повністю деокупували села Шевченківської громади, яка налічує 21 населений пункт. За словами голови громади Олега Пилипенка, частину сіл звільнили ще на початку вересня, але в деяких селах взагалі не залишилось ні вцілілих будинків, ні жителів: «Найбільш постраждалими все ж таки є населенні пункти, які були на лінії зіткнення, тобто там, де зараз немає людей. У нас в 5 населених пунктах немає жодної людини і вони фактично перестали існувати, тому що вони знищені до фундаменту. Там немає жодного вцілілого будинку, немає жодного вцілілого об'єкта інфраструктури».
Для повної деокупації Миколаївської області залишилося звільнити три населені пункти, які знаходяться на Кінбурнській косі. Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 вересня 2023 року № 254 «Про затвердження Змін до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» – це села Покровське, Покровка, Василівка Очаківської міської громади Миколаївського району.
Віримо у найшвидше звільнення всієї території України.