Пам’яті солдата Іллі Наумчука (позивний «Молодість»)
Прожив дуже коротке, але яскраве життя – був цілеспрямованим, веселим і мав багато друзів
Ілля народився 2 серпня 2005 року. Його дитинство пройшло у місті Красилів Хмельницької області. Після школи вступив до Хмельницького торговельно-економічного фахового коледжу за спеціальністю «готельно-ресторанна справа».
Ще з часів середньої школи зацікавився історією України, що формувало власний світогляд, Це вирізняло хлопця серед однолітків.
Ілля встиг попрацювати у невеликому готелі, потім слюсарем на Красилівському агрегатному заводі. За словами рідних і друзів, після початку повномасштабної російсько-української війни юнак наполегливо йшов до мети стати на захист України.
З 2023 року він брав участь у військових вишколах молодіжної патріотичної організації у Хмельницькому та Києві. Гартував тіло і дух, щоби зі зброєю у руках захищати Батьківщину під час повномасштабної війни.
У лютого 2025 року успішно пройшов тестовий тиждень штурмовика від 3 ОШБр. Після співбесіди у березні підписав контракт з бригадою. Ілля служив вогнеметником 2-го штурмового відділення 1-го штурмового взводу 1-ї штурмової роти 1-го штурмового батальйону військової частини А4638. Зокрема, виконував завдання з побратимами на Харківщині та Луганщині. Позивним юнака стало слово «Молодість».
Життя сміливого і відважного 20-річного захисника обірвалося 28 серпня 2025 року поблизу Новоєгорівки Сватівського району Луганської області.
В останню путь Іллю Наумчука провели 3 вересня 2025 року в Красилові.
Юнак до останнього подиху був вірний військовій присязі і поліг на полі бою, як великий воїн, боронячи рідну землю, сказала на прощанні голова Красилівської громади Ніла Островська.
«Друзі та побратими запам’ятають нашого Іллю добрим та відкритим, щирим і завжди усміхненим. Таким він був – любив життя, але понад усе любив Україну, любив свою маму, свого тата, свою родину, але не зміг собі дозволити залишитися вдома, хоча мав на це повне право», - додала очільниця.
«Втрата такої молодої людини — неймовірно болісна. Він віддав своє життя за Україну, за наше майбутнє, і ця жертва назавжди залишиться в пам’яті», - зазначила громадська активістка Олена Пилипюк.
Найбільший сум від втрати переживають рідні: мама Наталія Казимирівна і тато Сергій Аркадійович, бабуся Віра Василівна, сестри Анна та Христина.
Захисника поховали на Алеї Слави.
Вічна слава Герою!
Фото з сайту Красилівської міської територіальної громади
За матеріалами Красилівської міської територіальної громади та руху «Центурія»
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.