1775 - народився Петро Прокопович, винахідник рамкового вулика
1775, 10 липня у селі Митченках поблизу Батурина народився Петро Прокопович – відомий український бджоляр, винахідник рамкового вулика, фундатор першої в Європі школи пасічників.
Петро Прокопович. Фото: uk.wikipedia.org
Батько Петра був священиком, походив з давнього шляхетного старшинського козацького роду, до якого належав і колишній ректор Києво-Могилянської академії Феофан Прокопович. Петро теж 8 років провчився в «могилянці», закінчив богословський клас, досконало вивчивши грецьку, латину, німецьку, польську, угорську, французьку мови.
Юнака приваблювала освіта чи наука, він мріяв викладати в школі чи університеті, але для молодих шляхтичів більш престижною була військова кар`єра. За наполяганням батька Петро закінчує військову школу Переяславського полку і отримує направлення до Білоруського гусарського полку під командуванням генерал-лейтенанта Костянтина Боура. Брав участь у персидській та кавказькій війнах. Уже через рік служби корнет Прокопович, який вільно володів мовами, закінчив клас риторики в академії на відмінно, був призначений ад’ютантом Боура. Як згадував пізніше син Петра Прокоповича Степан, батько заслужив повну довіру генерала завдяки винятковій працелюбності.
Але військова кар’єра в російській імператорській армії гнітила юнака. У 23 роки, уже в чині поручика,Прокопович подає у відставку. Обурений рішенням сина, Прокопович-старший позбавляє його спадку і виганяє з дому. Петро оселяється у молодшого брата Степана, який мав невелику пасіку. Захопившись бджолами, Петро на останні гроші, отримані при звільненні, купує три десятини землі та 37 вуликів, зводить хату і винокурню.
Його запал не згас навіть тоді, коли в 1801 році пожежа знищила цю хату і винокурню. Зиму він прожив у землянці, майструючи вулики-дуплянки. Він вивчав життя бджіл, виписував наукові журнали. У 1808 році його пасіка налічувала уже 580 вуликів.
Але викачування меду в ті часи було непростою справою. Щоб добратися до меду, вулики обкурювали сіркою, внаслідок чого багато бджіл гинуло. Петро Іванович довго ламав голову, як зробити так, щоб запобігти втратам.
Під новорічну ніч 1814 року Прокоповичу прийшло осяяння. «В кінці 1813 года раптово юявився мені план дощаного втулкового вулика», - писав він у своїх спогадах. Цей винахід став революцією в бджільництві, адже він дозволяв забирати мед без шкоди для бджолиної сім`ї. Також така конструкція відкривала широкі можливості для дослідження бджолиних сімей і допомоги їм за необхідності .
Бджоли допомогли Петру Прокоповичу здійснити і свою давню мрію про педагогіку. У 1828 році він заснував у селі Митченки на Чернігівщині першу в історії світу школу пасічників з дворічним терміном навчання. Викладання велося українською мовою. Для неписьменних бджолярів Прокопович створив спеціальну азбуку, розробив методику навчання грамоти за два тижні. При школі було кілька власних пасік. Загалом на той час пасіки Прокоповича налічували близько десяти тисяч сімей і це було найбільше у світі бджільницьке господарство. За роки свого існування школа випустила понад 700 бджолярів, пасічників-інструкторів.
У 1830 році школа була перенесена в село Пальчики. Познайомитися з віломим пасічником приїжджало багато відомих людей, зокрема Микола Костомаров, Михайло Максимович, Тарас Шевченко. Тарас Григорович відвідав пасіку Прокоповича в 1843 році, намалював там картину «На пасіці», а пізніше змалював Прокоповича в повісті «Близнюки».
Тарас Шевченко. «На пасіці». Фото: uk.wikipedia.org
Прокопович розробив бджолину термінологію для пасічників усієї Східної Європи. Він написав біля 60 наукових праць, серед яких «Грамота бджоляра» та «Школа бджолярства». Там він описував види бджолиних маток, типи характерів бджіл, лікування комах, умови зимування тощо. Хотів відкрити друкарню, але так і не дочекався дозволу імператора. Після смерті Петра Івановича його учні видали лекції вченого, які одразу ж були перекладені німецькою, французькою та польською мовами.
Помер 3 квітня 1850 року, похований у Пальчиках у родинному склепі.
Після смерті батька школу очолив його син Степан. Через 29 років, після раптової смерті Степана Петровича, на шкільне майно було накладено арешт, згодом усе розграбували і знищили разом із 200-літніми улюбленими липами Прокоповича, пасіками, рукописом невиданої книги Прокоповича «Записки о пчелах» та його портретами.
У 1975 році ім’я Прокоповича було присвоєно Українській дослідній станції (тепер інститутові) бджільництва у Гадячі.