1885 – народився Остап Лисенко, музикознавець

13 липня 1885 року в Києві в сім’ї видатного українського компози­тора, основоположника української класичної музики Миколи Лисенка та піаністки Ольги Липської народився син Остап — майбутній український музикознавець, публіцист, етнограф та педагог.

Остап Лисенко. Фото: esu.com.ua

Музика оточувала хлопця змалку, їй він присвятив усе своє життя.  Співав у хорах, брав участь у знаменитих хорових подорожах Україною, які організовував Микола Лисенко. Ґрунтовну музичну освіту здобув у Петербурзькій консерваторії та Музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка, де довгий час викладав і сам. Керував хором при клубі «Родина», який у той час був одним із осередків українського політичного і культурного життя.

Близько 20 років викладав хоровий спів і музично-теоретичні дисципліни в музичних школах Києва, працював хормейстером у серед­ніх школах, керував гуртками художньої самодіяльності при різних установах.

Під час Другої світової війни очолив Київську музичну академію. Використовуючи службове становище, рятував людей від вивезення в Німеччину, зараховуючи студентами, а потім на час облав вивозив їх на Труханів острів на так звані «польові заняття». Серед врятованих було багато євреїв. Відомий і той факт, що Остап Миколайович врятував життя відомому українському композитору Георгію Майбороді, викупивши його з київського концтабору.

Ближче до кінця війни перебрався до Львова. Викладав у Львівській консерваторії, а коли в 1951 році повернувся до Києва – у Київській.

Остап Миколайович (крайній ліворуч в першому ряду) серед викладачів Львівської консерваторії. 1946 рік. Фото: ludkevytch.in.ua

Але найбільше доклався до справи дослід­ження та популяризація творчості Миколи Віталійовича Лисенка. У 50-х роках був одним з ініціаторів видання зібрання творчої спадщини Миколи Віталійовича у 20 томах та відкриття Кабінету-музею Миколи Лисенка при Київській державній консерваторії, а також встановлення па­м’ятника Миколі Лисенку в Києві, біля Національ­ного театру опери та балету імені Т. Шевченка. У 1957 році видав книжку про батька «Спогади сина».

Помер 1 жовтня 1968 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

При підготовці допису використані матеріали Педагогічного музею України.