Розслідування про російських псевдонауковців, або ж «Вчені, що виконують функцію інквізиторів»
У 2024 році українські вчені, що служили в Збройних силах України, звернули увагу на те, як Конгрес славістів і загалом наукові славістичні студії у європейських та світових університетах знаходяться під впливом російських сил. Серед підписантів цього важливого звернення був Голова Українського інституту національної пам'яті – Олександр Алфьоров. Як і попереджали науковці, міжнародний конгрес славістів, що відбувся в Сорбонні в серпні цього року, став майданчиком для російських імперіалістичних ідей через так званих «z-вчених».
Пропонуємо вашій увазі статтю Дайви Нурієви, яка глибоко аналізує присутність цих фігур у науковому середовищі та їхню роль як агентів впливу з боку Росії. Оригінал статті був опублікований минулої неділі у французькому виданні Desk Russie.
Ознайомитися з повним текстом можна нижче:
ВЧЕНІ, ЩО ВИКОНУЮТЬ ФУНКЦІЇ ІНКВІЗИТОРІВ
На міжнародний конгрес славістів у Сорбонні допустили російських вчених, які обслуговують репресивну машину
З 25 по 30 серпня в Сорбонні відбувся XVII Міжнародний конгрес славістів. Конгрес славістів – найбільший та найпрестижніший захід для вчених, що вивчають слов'янські мови на матеріалах від давніх літописів до сучасних газет. У Франції він проводився вперше, а взагалі буває раз на п'ять років. З 1929 року його скасовували тільки тричі: через Другу світову війну, через розрив радянсько-югославських відносин, і тепер через російсько-українську війну. Черговий конгрес мав відбутися у 2023 році. Але в лютому 2022 року Росія напала на Україну, розраховуючи «взяти Київ за три дні». Славісти перенесли конгрес на 2025 рік, із запасом. І все-таки війна не закінчилася ні за три дні, ні за три роки.
Весь цей час не вщухали суперечки про проведення конгресу. Їх вели національні комітети, з яких складається Міжнародний комітет славістів. Український комітет наполягав, що потрібно почекати до кінця війни. Ця позиція не знайшла підтримки більшості учасників голосування у вересні 2024 року. Тоді в грудні з'явився емоційний відкритий лист з фронту від українських філологів та істориків: «У той час, коли російський солдат, озброєний світоглядом “русского міра”, вбиває українців на Українській Землі, російський науковець поширюватиме ці ідеї з трибуни Міжнародного з’їзду славістів у Сорбонні».
Заклик дискваліфікувати всіх російських учасників теж не був почутий. Європейські вчені послідовно відмовлялися застосовувати до росіян принцип колективної відповідальності. Зазначалося, що через санкції вони і так не можуть отримати французьку візу, а навіть якщо зможуть приїхати, то лише в приватному порядку, оскільки французьким університетам заборонено співпрацювати з російськими. «Крім того, видається малоймовірним, що на Міжнародний конгрес славістів приїдуть люди, які підтримують офіційну політику Путіна», – зафіксовано в протоколі одного із засідань міжнародного комітету у 2023 році.
В результаті на конгресі не було офіційних делегацій не тільки від країни-агресора та її союзника, тобто Росії та Білорусі, але й від України. Учасники від усіх цих країн приїхали або виступили онлайн в індивідуальному порядку, хоча їхні кандидатури, судячи з усього, були узгоджені з національними комітетами цих країн. Про будь-який відбір і перевірки репутації учасників з Росії та Білорусі на міжнародному рівні даних немає. І дійсно, серед них виявилися ті самі z-вчені, про яких попереджали українські фронтовики…
ЛІНГВІСТИ НА СЛУЖБІ РЕПРЕСИВНОГО АПАРАТУ
На відкритті з'їзду прочитав промову політемігрант, один з найуспішніших сучасних російських письменників Борис Акунін. Цього літа на батьківщині його заочно засудили до 14 років ув'язнення за надуманими звинуваченнями в «сприянні тероризму», «виправданні тероризму» та ухиленні від обов'язків так званого «іноземного агента». Акунін песиміст щодо майбутнього Росії. «Можна боротися з диктатором, але боротися з 87 відсотками співвітчизників, які підтримують диктатора, – безглузде заняття, подумав я. І поїхав з Росії», – сказав він.
Безумовно, серед горезвісних 87% є й науковці. Тепер у філологів з'явилася можливість підхалтурювати, складаючи лінгвістичні експертизи для судів у численних політичних справах: образа представників влади, реабілітація нацизму, виправдання тероризму, розпалювання ненависті, екстремізм... Ці експертизи генеруються в Росії в рамках окремої дисципліни, «юридичної лінгвістики». За цією спеціальністю в багатьох університетах діють магістратури, а теми для дипломних робіт студентам пропонують зацікавлені відомства, в тому числі російський департамент цензури – Роскомнадзор.
Щороку в Росії відкривають тисячі кримінальних справ за висловлювання, здебільшого за пости і коментарі в інтернеті. Основним доказом скоєння злочину для суду стає експертиза, яку проводять лінгвісти, релігієзнавці або історики. Ці експертизи стандартно підтверджують версію слідства. Одна з небагатьох, хто намагався протистояти системі і написала позитивну експертизу у справі санкт-петербурзької художниці Саші Скочиленко (її все одно засудили до семи років за заміну цінників у супермаркеті на антивоєнні листівки), філолог Ірина Левінська, в інтерв'ю «Новій газеті» говорила так: «Сьогодні суд в Росії – це машина, яка знищує людей. І я вважаю, що в основі знищення лежать експертизи і знаходяться експерти. Те, що вони роблять, – серйозний злочин. Такі експерти – злочинці, яких самих треба судити».
До участі в паризькому конгресі була допущена професорка з Санкт-Петербурга Лілія Рашидівна – Дускаєва з доповіддю на тему «Мовні новації в метамові Telegram-каналів». Звучить невинно, але Дускаєва якраз з тих, хто спеціалізується на «мовних злочинах», за які репресивна машина саджає людей. Ось, наприклад, її стаття «Дискурсивний аналіз текстів націоналістичної спрямованості в практиці проведення лінгвістичної експертизи». Там можна ознайомитися і зі зразком її експертизи у справі про екстремізм:
«Змістовно і формально всі проаналізовані тексти спрямовані на пропаганду, за допомогою якої в масовій свідомості формується і підкріплюється негативний образ росіян. Цей намір прочитується вже в саркастичних і лайливих заголовках. Комунікативний задум автора дискурсу – передати презирливе ставлення до Росії та росіян. Реконструкція інтенцій запропонованих семи текстів форуму показує, що всіх їх відрізняє експресивна, вкрай агресивна форма вираження ворожості до росіян і до Росії: росіянам приписуються порожні хвастощі, прагнення гіперболізувати гідності своєї країни, ворожі для всіх сусідів бравада і патріотизм, недружні дії стосовно народів всіх сусідніх країн; всі сьогоднішні нещастя народів сусідніх країн пояснюються агресивністю росіян в минулому, сьогоденні, майбутньому. У ході змістовного аналізу приходимо до висновку, що тексти конфліктогенні, оскільки вони не тільки виражають ворожнечу, але й мають екстремістсько-націоналістичну зарядженість».
Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну професор Дускаєва осідлала тему «інформаційної війни». У квітні 2023 року вона виступила в окупованому Росією Луганську на конференції з військової журналістики. У своїй доповіді «Наукове заперечення як аргумент в інформаційній війні» Дускаєва розповіла, як російські вчені розкрили «злочинний задум» «військового противника» Росії, Великої Британії, і відбили її «інформаційну атаку».
Лілія Дускаєва захоплюється героями «інформаційної війни» – російськими пропагандистами-воєнкорами. Ось що вона каже в інтерв'ю проєкту «300 років Санкт-Петербурзькому університету. Наставники»:
«Мені <...> дуже імпонують деякі військові журналісти сьогодні. Так вийшло, час диктує свої пріоритети. І ще три роки тому ніхто не казав щиро про любов до своєї країни, про повагу до свого народу, до своєї землі».
Дускаєва не пересічна учасниця конгресу, а голова секції «Слов'янські мови в діалозі соціальних мереж: мовні традиції та новації». І це не випадково, адже вона і між конгресами обіймає посаду голови комісії зі слов'янської медіалінгвістики.
Виступити на конгресі в Сорбонні Дускаєвій не вдалося. Але не тому, що організатори вирішили її закенселити, а з технічних причин. «Я не приїхала на конгрес, тому що організатори не змогли надіслати мені запрошення для оформлення візи, гранту. На свої гроші (оплатити проїзд до Парижа, проживання, харчування) приїхати було для мене нереально!» – пояснила нам професорка.
Як випливає з підсумкової програми конгресу, туди запросили і колегу Дускаєвої по кафедрі, Катерину Щеглову, з доповіддю під хитросплетеною назвою «Лінгвокреативність в паратексті новинних стрічок Telegram-каналів». Дускаєва і Щеглова взагалі ласі до креативності. Так, у 2020 році вони у співавторстві опублікували в журналі «Медіалінгвістика» (головна редакторка видання – все та ж Дускаєва) статтю про пранк, жертвою якого стала американська конгресвумен Максін Вотерс. Про цей пранк багато писали провладні російські ЗМІ. Як пояснюють Дускаєва і Щеглова: «джерелом комізму стало протиріччя між пихатістю представників політичного істеблішменту США, якими вони постають у російських медіа, і їхнім невіглаством». І далі: «Для сучасних російських політичних медіа характерна спрямованість вектора сатиричної модальності проти зовнішнього ворога. Ними для Росії стали ініціатори санкційної політики, автори безглуздих звинувачень проти нашої країни».
Очолювану Дускаєвою комісію Міжнародного комітету славістів можна назвати комісією з Z-медіалінгвістики. ЇЇ членкинею є, наприклад, учениця і соратниця Дускаєвої – Любов Іванова. Ці комісії не переобираються, прийнятий туди вчений теоретично може залишатися на цьому місці довічно. Так що хоча для участі в цьому конгресі Іванова не заявляла жодної доповіді, скажемо трохи і про неї.
Під керівництвом Дускаєвої Іванова захистила дисертацію «Мовна репрезентація міжтекстової діалогічності в медіадискурсі міжнародних відносин». Висловлюючись людською мовою, це про те, як на Заході погано пишуть про Росію.
Свою місію філологиня Іванова чомусь бачить у вирішенні геополітичних проблем Росії та Європи, про що прямо пише у своїй дисертації:
«Отримані в ході дослідження дані можуть дати основу для робіт з гармонізації медіадискурсу міжнародних відносин, з вибудовування діалогу з ключовими європейськими державами в сучасних умовах, коли міжнародний порядок денний стає насиченим конфліктогенними елементами, набуває конфронтаційної тональності».
При цьому Іванова докладає зусилля навіть не для Росії (яка, на її думку, і так веде діалог миролюбно), а для Заходу:
«Лінгвістична репрезентація іллокутивності смислових позицій Великої Британії та Німеччини у їх взаємодії з Росією виявляє панування осуду та звинувачення, характерних для конфліктного спілкування. Російським ЗМІ властива інша семантика іллокутивних значень, насамперед заклик до діалогу».
ІСТОРИКИ, НАТХНЕНІ НАПУЧЕННЯМИ ДУГІНА
Досліднику специфічно російської гілки християнства, старообрядництва, історику Олександру Кострову, на конгресі дозволили виступити по Zoom, вирішивши тим самим проблему з візою і дорожніми витратами. Він теж не рядовий учасник, а член постійно діючої комісії з вивчення старообрядництва. На жаль, його колеги по комісії, які були присутні в Сорбонні, відмовилися повідомити нам, чи вдалося Кострову прочитати доповідь.
Науковою роботою Костров займається в далекому сибірському Іркутську. На офіційному сайті Іркутського державного університету зазначено, що Костров не тільки є членом Міжнародного комітету славістів, але й: очолює Раду з проведення державної релігієзнавчої експертизи при обласному управлінні Міністерства юстиції Росії, є експертом Комісії з національних відносин і свободи совісті Громадської палати Іркутської області, експертом Федерального агентства у справах національностей, а також входить до обласної громадської ради при Міністерстві внутрішніх справ. Не треба обманюватися словом «громадський» у назвах цих структур, їхнім реальним завданням є обслуговування репресивної машини. Часто під виглядом «громадськості» туди входять ті самі силовики, тільки колишні.
Особливо цікава у цьому списку Рада з проведення державної релігієзнавчої експертизи. Так, релігієзнавці теж заробляють на репресіях. Конкретно в Іркутській області, наприклад, на переслідуванні Свідків Єгови. Це віросповідання не просто позбавлене в путінській Росії реєстрації, але заборонене як екстремістське. Свідки Єгови потрапляють за ґрати тільки за те, що читали Біблію з одновірцями. За даними Правозахисного центру «Меморіал» на 4 вересня, кримінальному переслідуванню піддалися 623 російських Свідка Єгови. Ось один із публічних звітів іркутських силовиків від того самого 2022 року:
«У жовтні поточного року слідчими СК за участю співробітників УФСБ Росії по Іркутській області, ЦПЕ ГУ МВС Росії по Іркутській області, бійців спецназу “Гром” і Росгвардії особи, причетні до злочинної діяльності, були затримані. На підставі клопотання органів попереднього слідства судом 8 учасникам даної організації обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, одному обвинуваченому обрано домашній арешт. Стосовно ще одного обвинуваченого кримінальну справу виділено в окреме провадження, чоловіка оголошено в федеральний розшук. Обсяг кримінальної справи склав 41 том. В ході слідства проведено понад 20 різних судових експертиз, серед яких релігієзнавчі, лінгвістичні та комп'ютерно-технічні...».
Тут йдеться про затримання таких же незлобивих віруючих, яких можна зустріти в будь-якому європейському місті з журналами «Сторожова вежа», а в Іркутську зустріти якраз не можна, тому що ці журнали вважаються «екстремістськими матеріалами». Без чергових релігієзнавчих експертиз тут не обійшлося. До речі, всі дев'ять затриманих у 2024 році єговістів отримали від трьох до семи років в'язниці.
У відкритому доступі немає даних, чи лежать у судах експертизи за підписом самого Кострова. Імена експертів, лінгвістів і релігієзнавців зазвичай не розкриваються, тому ніяк не шкодять репутації вчених.
Як і медіалінгвісти, Костров мислить глобально. Він навіть написав для студентів підручник «Геополітика». Підручник присвячений «російським офіцерам, їхнім дружинам і дітям». Там Костров розповідає про протистояння двох великих країн-цивілізацій, Росії та США, і про майбутній реванш. Один із «класиків геополітики», праці якого компілював Костров, – знаменитий сучасний російський ідеолог фашизму Олександр Дугін. Його Костров настійно рекомендує до прочитання в списках літератури після кожного розділу. Такий «Підручник» можна було б перевидати і в не дуже віддаленій від Іркутська Північній Кореї:
«Кожен росіянин повинен захищати і реалізовувати національні інтереси в рамках свого повсякденного життя і професійної діяльності».
«Тоталітаризм розвивається як ефективний інструмент модернізації і захисту своїх національних інтересів в рамках світового простору».
«Якщо в основі “європейських цінностей” лежать в основному європейські інтереси, то в основі “загальнолюдських цінностей” в їх радикально ліберальній редакції лежать американські інтереси, а саме інтереси американського інтернаціонального олігархату (що контролює більшу частину транснаціональних корпорацій) і американського суспільства як його соціальної бази. Нав'язування “загальнолюдської культури”, “загальнолюдських цінностей” і “загальнолюдських інтересів” здійснюється через різні культурні, соціальні, економічні та політичні стратегії».
Приклад іншого історика з-поміж учасників конгресу, професора Олександра Строканова, показує, що проблема не в російському громадянстві. Він живе в США і читає тамтешнім студентам курси на кшталт «Mystery of Russian Soul and Culture». І російську мову викладає за оригінальною методикою:
«У своїй педагогічній практиці я завжди виходив з підходу, що моє завдання не просто навчити російської мови, а виховати російською мовою, культурою та історією Росії. А тут без політики просто не обійтися. Сьогодні, в умовах жахливого розгулу русофобії в багатьох “західних” країнах, говорити правду про Росію є справжньою політикою».
У 2020 році професор виграв в інтернет-вікторині «Крим в історії Руського міру». У 2022-му він дуже хвилювався через відключення пропагандистського телеканалу Russia Today в США:
«Вони можуть мене вбити, розтоптати, позбавити роботи і всього, навіть ув'язнити в концтаборі! Але вони ніколи не зможуть змусити мене не бути росіянином!»
На відміну від іркутських Свідків Єгови, Строканов якимось дивом уникнув ув'язнення, яке, на його думку, йому загрожувало. У 2023 році професор Строканов на конференції в Петербурзі робив доповідь про «медійні інструменти та стратегії київського режиму щодо впровадження концептів русофобії в повсякденну комунікацію та повсякденні практики». Для Сорбонни він, як і решта, обрав доповідь з менш політизованим формулюванням: «Діалог пранкерів в оцінці учасників мережевої комунікації».
Наступний конгрес відбудеться у 2029 році в Празі, хоча з такими учасниками, як цього разу, можна було б запланувати його і десь в окупованій Росією частині України, а головою заходу призначити Олександра Дугіна.
Daiva Nourieva, DESK RUSSIE