1915 – народилася Марії Химинець, референтка «Жіночої Січі»
1915, 16 вересня у селі Перечин на Закарпатті народилася Марія Химинець, заступниця командира «Жіночої Січі», членкиня ОУН та авторка спогадів про події на території Карпатської Русі у 1938 – 1939 роках.
Марія Химирнець. Фото: uk.wikipedia.org
Становлення громадської позиції Марії Химинець припало на часи, коли Закарпаття отримало автономію у складі Чехословаччини, а з нею – і свободу слова та преси, право на використання української мови як в адміністративній, так і в науковій сфері.
Ще в 14 років, під впливом видань ОУН, які друкувалися в Польщі, та місцевої періодики (юнацькі часописи «Бджілка» та «Дзвіночок») сформувала першу в Перечині жіночу спортивно-виховну організацію – «Січовичок». «Ми наполегливо опановували те мистецтво, яким уже оволоділа молодь в інших місцевостях України. Я чула себе українкою, а не русинкою, і про це постійно говорила дівчаткам, як ми маємо себе називати», – писала пізніше у спогадах.
У 1930-ті роки очолила жіночий відділ «Юнацтва ОУН» на Закарпатті. У 1934 році стала дружиною крайового провідника ОУН в Підкарпатській Русі Юліана Химинця, і з 1936 року супроводжувала його в дипломатичних поїздках європейськими столицями (Берлін, Відень, Прага).
З постанням у жовтні 1938 року самоврядного уряду Підкарпатської Русі, відомого як Карпатська Україна, доєдналася до місцевого державотворчого руху. У січні 1939 року було створено жіночі відділи Карпатської Січі на чолі зі Стефанією Тисовською. Організаційним референтом Жіночої Січі (заступницею командира) стала Марія Химинець.
Керівниці «Жіночої Січі» Стефанія Тисовська та Марія Химинець. 1939 рік. Фото: uk.wikipedia.org
Сприяла формуванню підрозділів Жіночої Січі у головних містах Карпатської України, які відповідали за санітарну підготовку та культурний розвиток місцевого населення. Жінки займалися просвітницькою діяльністю, організовували курси медичної самодопомоги, брали участь у бойових діях проти угорських окупаційних військ як розвідниці, санітарки, піхота.
У 1939 році, після окупації Карпатської України угорськими військами емігрувала до Австрії, а звідти – до США. Доля рідних братів була теж непростою. Панас, співробітник Міністерства зовнішніх справ Карпатської України, був вбитий угорцями; Іван, командир кількох тактичних відтинків УПА, загинув в серпні 1945 року в бою з військами НКВД; Андрій та Василь пережили радянські та німецькі табори.
В еміграції продовжила громадсько-політичну діяльність: стала засновницею закарпатського земляцтва «Карпатський Союз», в 1967-1971 роках займала посаду секретаря Суспільної опіки при Головній Управі Союзу Українок Америки. В еміграції вийшла книга спогадів Марії Кедюлич-Химинець «Відлуння буремних років».
Марія Химинець у настінному календарі УІНП «Українські жінки ХХ століття». Художник - Михайло Дяченко
З постанням української незалежності неодноразово відвідувала Перечин, а, згодом, як один з фундаторів, долучилася до побудови греко-католицької храму святого Миколая Чудотворця у рідному місті.
Померла 4 червня 2014 року. Похована в Нью-Йорку на цвинтарі Святого Духа у Кампбелл-Голл.
На честь Марії Химинець перейменована одна з вулиць Ужгорода.