У Києві вшанували пам'ять жертв Корюківської трагедії 1943 року
2 березня 2026 року, за ініціативи Українського інституту національної пам’яті на території Національного музею історії України у Другій світовій війні відбулася меморіальна акція «6700», присвячена вшануванню жертв Корюківської трагедії 1943 року. Захід започатковує традицію запалювання свічок у Музеї війни на знак пам’яті про мирних жителів, знищених окупаційними військами нацистів та угорськими частинами.
Саме 6700 безневинних людей було вбито 1–2 та 9 березня 1943 року в одному населеному пункті, містечку Корюківка, що на Чернігівщині. Корюківська трагедія стала одним із наймасштабніших злочинів проти цивільного населення, здійснених нацистами під час Другої світової війни, і стоїть в одному ряду зі знищенням Лідице, Хатині та Орадур-сюр-Глан.
Учасники заходу запалили свічки пам’яті на головній площі Музею війни, у просторі виставки «Наша Перемога».
До вшанування долучилися представники дипломатичного корпусу, органів державної влади, закладів культури, науковці, курсанти Київського інституту Національної гвардії України, громадськість.
Заступник Надзвичайного і Повноважного Посла Федеративної Республіки Німеччина в Україні Максиміліан Раш зазначив: «Німецький злочин в Корюківці не повинен залишатися в тіні історії і в жодному разі не повинен бути забутим. Корюківка заслуговує на своє місце в європейській пам`яті, адже Україна – це частинна Європи, її свобода – це наша свобода. Німеччина зі своєї історії знає, до яких страшних наслідків може призвести імперіалізм, тиранія та зневага до міжнародного права. Тому сьогодні ми чітко і рішуче стоїмо на боці України. І сьогодні Корюківка є символом не лише страждань минулого, але і доброго спільного майбутнього, у партнерстві в Європі».
Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров наголосив: «Ніколи ці жертви не будуть марними та ніколи не будуть забутими. Події 1943 року– це події пов’язані також із політикою, яку здійснював совєтскій режим, адже партизани Федорова стояли поруч та не врятували мирних жителів від загибелі та поготів, вони накликали цю біду. Сьогодні ми спостерігаємо такі самі дії від російських окупантів, що називаються гібридною війною. Ми повинні розуміти, що тоталітарний режим ніколи не дозволить оприлюднити жодних правдивих свідчень і наразі наш ворог – тоталітарний путінський режим».
Генеральна директорка Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Роза Тапанова наголосила на необхідності переосмислення ставлення до складних сторінок минулого. За її словами, висвітлення правди про трагедії Другої світової війни є складовою формування історичної свідомості. Пам’ять про такі події допомагає усвідомити, хто є винним у злочинах проти мирного населення, і чому сьогодні Україна змушена знову боротися за своє право на існування.
Тетяна Шептицька – заступник Генерального директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» підкреслила важливість збереження пам’яті про злочини тоталітарних режимів ХХ століття, а також необхідність формування культури пам’ятування як процесу, як певних ритуалів і традицій, що підтримуватимуться різними поколіннями: «На символічній мапі України міститься багато болючих точок, пов’язаних зі злочинами як нацистського, так і комуністичного режиму. Обов’язком нашого покоління є не лише пам’ятати про загиблих і полеглих, розповідати їх історії, а й зробити все, аби тоталітаризм як абсолютне зло не міг перемогти».
Представник Чернігівщини, народний депутат України четвертого скликання Володимир Ступак відмітив важливість вшанування жертв Корюківської трагедії на державному рівні та значимість такого заходу для національної пам’яті. Він зазначив, що Корюківська міська рада щороку запрошує представників угорського Посольства взяти участь у вшануванні пам'яті жертв трагедії, проте щоразу це запрошення ігнорується. Ступак акцентує: «Відмова від вшанування памʼяті невинних – позиція держави».
У виступах звучали паралелі між злочинами нацистів у 1943 році та сучасними воєнними злочинами російських військових проти цивільного населення України, здійснених ними у підвалах Ягідного на Чернігівщині, в Бучі, Ізюмі та інших містах, але вже у 21-му столітті.
Генеральний директор Національного музею історії України у Другій світовій війні Юрій Савчук, який модерував захід, подякував усім учасникам за спільне вшанування пам’яті жертв. Та наголосив, що такі акції формують і утверджують європейську політику пам’яті.
На завершення заходу актор Кирило Булкін зачитав уривок із поеми-реквієму «З вогню і диму», написаної Анатолієм Хоменком.
Сьогодні, в умовах повномасштабної агресії Росії проти України, Корюківська трагедія звучить особливо гостро. Осмислення злочинів минулого є важливою складовою боротьби за історичну правду та нагадуванням світові про те, що злочини проти людяності не мають строку давності.
Фото надані Музеєм війни.
