1745 - народився Максим Березовський, композитор
1745, 27 жовтня – у Глухові на Чернігівщині народився Максим Березовський – композитор, диригент, співак.
Пам’ятник композитору, оперному співаку Максиму Березовському (1745 – 1777) у Глухові (нині Сумська область). Встановлений 1995-го. Бронза. Скульптор – Інна Коломієць. Фото: mamache.wordpress.com
Попри світове значення творчості Максима Березовського, в його біографії досі багато міфів та білих плям. Малочисленні факти, які можна знайти в різних дослідженнях, ведуть до історичної повісті Нестора Кукольника, популярного автора початку ХІХ століття і близького друга російського композитора Михайла Глінки, написаної через сімдесят років після смерті Березовського. Не збереглося і жодного прижиттєвого портрета композитора.
Достеменно відомо, що народився він у Глухові, який на той час був гетьманською столицею Кирила Розумовського. За традиціями того часу, тут були зібрані найкращі мистецькі таланти. У палаці Розумовського ставилися оперні вистави, гетьман мав свою інструментальну капелу і хор.
Саме в Глухові Березовський спочатку навчився основам нотної грамоти і церковному співу у відомій співочій школі, яка була заснована у Глухові за ініціативи Гетьмана Данила Апостола. Учні за 2 роки навчання вивчали нотну грамоту, різні види хорового співу, гру на бандурі та на цимбалах. Пізніше був прийнятий до глухівської театральної школи, де готували оперних співаків для виступів на сцені гетьманського палацу. Поширена версія і про навчання в Києво-Могилянській академії, однак дослідниця творчості Березовського Ольга Шуміліна ставить це під сумнів, оскільки тогочасна Могилянка не надавала своїм вихованцям фахової музичної освіти і була розташована далеко від Глухова.
У грудні 1757 року талановитого хлопця запросили до Петербургу, де його зарахували до капели князя Петра Федоровича (майбутнього імператора Петра ІІІ). Князь був поціновувачем гарної музики і у своєму маєтку Оранієнбаум збудував «Оперний дім», куди запрошував відомих оперних співаків з Італії. Тут Березовський дебютував у опері «Олександр з Індії». Зі списків виконавців опери, за винятком Березовського, решта солістів були жінки (переважно італійки). В різні часи у структурі придворного театру Березовський значився як оперний співак, музикант-інструменталіст і театральний композитор. Також є документ про його вінчання у жовтні 1763 року з придворною балериною Франциною Ібершер, з якою познайомився в Оранієнбаумі, надалі вони разом працювали у структурі придворного театру.
«Серед українських композиторів виділяється …Максим Березовський, – писав у спогадах історик мистецтва, член Санкт-Петербурзької Академії наук Якоб фон Штелін, – надзвичайно обдарований, має смак і мистецтво створювати витончені композиції церковних творів. Вдало поєднує пристрасну італійську мелодію з ніжною грецькою».
У середині 60-х ХVІІІ ст. Березовський стає визнаним композитором при імператорському дворі. Приблизно в той час він написав один із своїх найвизначніших творів – хоровий концерт на псалом Давида «Не покидай мене у пору старості».
У 1769 році Березовського відрядили до Італії для навчання в Болонській філармонічній академії – одному з найпрестижніших музичних закладів XVIII століття. Там його наставником став падре Джованні Баттіста Мартіні — композитора, музикознавця, найкращого музичного педагога в Європі, учителя Вольфганга Амадея Моцарта. Він вважав Березовського одним із найталановитіших та улюблених учнів.
«Пан Максим володіє всіма даними для вивчення мистецтва контрапункту і обіцяє стати видатним творцем музики», – писав падре Мартіні у листі до директора російських імператорських театрів Івана Єлагіна. За його сприяння у 1771-го молодому композитору присвоїли статус іноземного члена Болонської академії. Його ім’я викарбуване золотими літерами на мармуровій дошці на стіні академії другим після Моцарта.
У 1773 році в Ліворно під час традиційного карнавалу тріумфально відбулась прем’єра опери Березовського «Демофонт». Місцева преса із захопленням відгукувалась про оперу та її автора. На жаль, партитура твору не збереглася, а до нашого часу дійшли лише 4 фрагменти, які свідчать про неабиякий талант автора.
Змучений бідністю та глибоко розчарований композитор впадає у глибоку депресію, яка супроводжується ще і тяжкою недугою. Композитор помер від лихоманки на початку квітня 1777 року. Існує ще версія про самогубство композитора, проте вона не є документально підтвердженою. На момент смерті йому був лише 31 рік.
Останні роки життя Березовського досліджені мало. За однією з версій він працював у Придворній капелі без «визначеного заняття», заробляв переписуванням нот, жив у борг, не мав нового костюма, в якому міг би ходити на концерти. Хоча Ольга Шуміліна стверджує, що, за документами, композитор мав повноцінне місце роботи – спочатку в одному з оркестрів так званої «італійської кампанії», де він працював раніше, згодом став другим капельмейстером в структурі придворного театру з обов’язками писати балети до оперних вистав.
Не знайшла документального підтвердження і широковідома версія про самогубство композитора. Швидше за все, причиною смерті стала лихоманка. Помер 24 травня 1777 року. Втім, слави і багатства за Єкатєріни ІІ теж не було. «Композитор Максим Березовський помер сього місяця 24-го дня; заслужене ним жалування слід було б по сей день і видати. Та як по смерті його нічого не зосталося й поховати тіло нічим», – йдеться у доповідній записці Івана Єлагіна від 25 травня 1777-го. Березовському був лише 31 рік.