Пам'яті Героя України, головного сержанта Андрія Орлова (позивний «Сармат»)

Першим отримав звання Героя України за звільнення Херсона.

 

Андрій Орлов пройшов фронтові бої у найгарячіших точках Донеччини, але з початком Великої війни вдруге став на захист держави. Він був першим, хто удостоївся звання Героя України за деокупацію Херсона.

Фото: Фейсбук-сторінка Andrii Orlov

Андрій народився 29 жовтня 1983 року в Полтаві. Навчався у ліцеї №1 імені Івана Котляревського, відвідував різні гуртки, мав здібності до мов, гарну пам’ять, багато читав, любив спорт. Після закінчення школи вступив до Полтавського національного педагогічного університету імені Володимира Короленка, здобув фах викладача англійської мови.

 «Він був дуже освіченою, інтелектуальною людиною, дуже розвиненою. Це була моя дитина. Дуже розумний, дуже відповідальний, із відмінним почуттям гумору. Він іще з ліцейських та інститутських часів був учасником команди КВК. Я пишалася. Мені гріх було коли-небудь жалітися на сина», – розповіла мама воїна, пані Олена.

Фото: Фейсбук-сторінка Andrii Orlov

З 2006 по 2014 роки Андрій працював у міжнародних компаніях, був спеціалістом з навчання персоналу Metro Cash&Carry та менеджером проєкту «Nestlé Україна» в Києві. У вільний час захоплювався історією України, читав книги про козацькі походи і це сформувало його світогляд. Друзі описують його як оптиміста з тонким почуттям гумору, що міг розрядити напругу жартом навіть у найскладніших ситуаціях. У Полтаві Андрій зустрів свою кохану Тетяну і дуже радів, коли в них народився син Денис.

Фото: Фейсбук-сторінка Andrii Orlov

Уперше на захист України він став у 2014 році. За словами мами, у Андрія був «білий квиток» і він частково був придатний до служби в армії у військовий час. Проте чоловік ухвалив рішення, що треба йти захищати Україну. За пів року був зарахований до складу батальйону спеціального призначення Нацгвардії «Донбас», взяв позивний «Сармат». «Я тоді спитала: "Синку, навіщо?" А він казав: "Заради країни, заради сина". Він хотів, щоб Україна була європейською державою», – ділиться спогадами Олена Євгенівна.

Сам Андрій розповідав в одному з інтерв’ю: «2014 року я прийшов добровольцем у батальйон "Донбас" без військової підготовки, із цивільного життя. Уже тоді "Донбас" був відомою структурою. Ми проходили вишколи у навчальних центрах Нацгвардії. Нами займалися інструктори, зокрема іноземні. Мені все подобалося, я досить швидко опановував нові знання. Перші півтора року я був стрільцем, потім командиром відділення. А вже потім став заступником командира снайперського взводу, який працював окремо». У складі батальйону «Сармат» прослужив два роки, пройшов фронтові бої на Донбасі, брав участь у боях в Маріуполі, Широкиному та  Дебальцевому.

Фото: Фейсбук-сторінка Andrii Orlov

На початку 2017 року Андрій повернувся до цивільного життя, працював у Полтаві перекладачем з англійської мови, а згодом знайшов роботу в Польщі. Під час відпустки в Україні почалася пандемія COVID-19, тож він залишився вдома. Потім знову виїхав за кордон на роботу.

На початок повномасштабного вторгнення перебував у Багдаді, де працював охоронцем в одній із міжнародних компаній. Мама воїна згадує: «2022 року у нього була можливість не йти, він був далеко від країни... Міг залишилися там, але ухвалив таке рішення. Я його просила: "Синку, не треба. Тут, дивися, які черги у військкомат стоять. Синку, тут вистачить". А він каже: "Мамо, їх поки навчать. А я вже вмію". Він уже 24-го ввечері телефонував, що повертається. Дуже всі просили, і я, і дружина, щоб не повертався. Він: "Ні, я повинен бути там"».

Фото: Зміст

24 лютого 2022 року Андрій Орлов розірвав робочий контракт, з березня служив на посаді головного сержанта 3-го взводу 2-ї розвідувальної роти 131-го окремого розвідувального батальйону Сухопутних військ ЗСУ. Був командиром групи «Браво», яка спеціалізувалася на розвідці. Він навчав підлеглих уникати помилок, наголошуючи на координації, що врятувало не одне життя. Гасло розвідників лишається незмінним: «Завжди попереду». Андрій, як батько, мав і особисту мотивацію: не хотів, щоб його син, коли підросте, брав зброю і йшов воювати. А його особистим бажанням було вийти на російський кордон і пройти ще кілометрів 20 вглиб, все зачистити і перетворити на «сіру» зону.

«Сармат» воював переважно на Херсонському напрямку. Телефоном тримав зв’язок із рідними й запевняв, що все добре. Родина завжди залишалася для нього опорою, дружина й син були джерелом сили. За час війни йому вдавалося повертатися до родини лише кілька разів. Спілкуючись із рідними, про військову службу розповідав мало, хотів уберегти їх від переживань. «Він із тих, що "У мене все добре". Дізнавалися про щось зі ЗМІ або коли хтось із друзів проговориться. Я про перше поранення дізналася від Президента. Друге поранення – це, коли він уже приїхав після лікування додому, я побачила свіжий шрам. Телефонував, ми спілкувались, але він не казав, що дзвонить із госпіталю. Мало він розказував. І про 2014-й рік трішки розказував, уже бувши демобілізованим. Він казав, що це різні війни. І за інтенсивністю, і за тим, як вони ведуться, якою зброєю, і хто з тієї сторони і з цієї», – говорить Олена Євгенівна.

Фото: Фейсбук-сторінка Наталія Нагорна

У вересні 2022 року у складі розвідувальної групи «Сармат» вдало коригував вогонь артилерії та авіації по скупченню ворога поблизу села Мала Сейдеминуха Бериславського району на Херсонщині. Було знищено техніку та особовий склад ворога. Розвідувальна група вела стрілецький бій із переважальними силами противника. Ворог відступив. Під час бою сержант Орлов зазнав осколкового поранення шиї.

10 листопада 2022 у складі розвідувального загону Андрій брав участь у звільненні Снігурівки Миколаївської області (місто перебувало під російською окупацією від березня 2022 року). Він особисто підняв український прапор над будівлею деокупованої районної адміністрації у Снігурівці, а в січні 2023-го – на острові Великий Потьомкінський на ріці Дніпро біля Херсона.

Фото: Фейсбук-сторінка Andrii Orlov

У листопаді 2022 року головному сержанту Андрію Орлову присвоїли звання Героя України. Нагороду вручив Президент Володимир Зеленський 14 листопада. У відеозверненні того дня глава держави сказав, що Андрій Орлов ще у вересні проявив хоробрість та результативність у боях на Херсонщині. Був поранений, одужав, після чого повернувся на передову. Найперше, що зробив «Сармат» після вручення найвищої державної нагороди, – відправив фото своєму синові, якого любив понад усе на світі. Останнім із рідних, хто спілкувався з ним, також був Денис. Батько повідомив, що вирушає на завдання, а через два дні зателефонує.

Фото: ОП

6 вересня 2023 року під час виконання завдань розвідки поблизу села Одрадокам’янка Херсонської області головний сержант Андрій Орлов отримав множинні поранення. Олена Євгенівна згадує: «Того дня вранці побратим сина зателефонував до свого друга. І вже його друг подзвонив мені й дружині. Він нас заспокоював, казав, що не думає, що в Андрія буде щось складне. Мовляв, обійдеться невеликою операцією».

Проте дійсність виявилася іншою: «Сармат» помер у Бериславській районній лікарні того ж дня. Йому було 39 років...

Прощалися з Героєм України 11 вересня у Полтаві. Поховали воїна на Алеї Героїв центрального кладовища. У Андрія залишилися мама, дружина й син.

Фото: Суспільне Полтава

У листопаді 2023 року Героя України Андрія Орлова було нагороджено відзнакою Президента України «Хрест бойових заслуг» (посмертно).

Фото: Зміст

В пам’ять про Героя у грудні 2023 року Студентський сквер у Полтаві перейменували на честь Андрія Орлова. У червні 2024 року встановили дві меморіальні дошки на стежках у Студентському сквері, який названий його ім’ям. 19 грудня 2024 року на фасаді полтавського ліцею №1, де навчався Андрій, відкрили меморіальну дошку.

Фото: Зміст

Честь і слава Герою!

Тетяна Тиндик

За матеріалами: Суспільне Полтава, Зміст, Урядовий кур'єр, ВУЕ, Експрес

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform