1866 – народився Антін Синявський, історик і педагог

1866, 24 липня  в родині священника магістра теології протоієрея Стефанія Синявського, народився син Антін – майбутній громадський діяч, історик, економіст, географ, педагог-новатор, один із фундаторів української економічної географії. Внесок Антіна Синявського в розбудову національної науки та освіти є колосальним, хоча радянська цензура на довгі роки викреслила ім’я вченого з нашої історії.

Антін Синявський. Фото: www.dnipro.libr.dp.ua/Antin_Synyavskiy

Існує кілька версій місця його народження: село Веприк (сучасний Фастівський район на Київщині) або розташоване поруч село Скрагалівка. Також в біографічних розвідках згадується Біла Церква. Пізніше деякі свої роботи вчений підписував псевдонімом Х.Скраглюк.

Освіту здобув у 1-й Київській чоловічій гімназії та на історико-філологічному факультеті Київського університету Святого Володимира, де викладав творець «старої» Київської громади професор Володимир Антонович. У Києві зблизився з родинами Косачів, Старицьких, Лисенків, Комарових, захоплювався ідеями Михайла Драгоманова. Об’єднання українців для просвітницької діяльності, збереження та відродження культури стало життєвою місією Синявського.

За громадську діяльність неодноразово заарештовувався царським урядом. У 1890 році перебрався до Одеси, де став членом місцевої Громади. Через статус «неблагонадійного» часто міняв роботу. Навчався у Новоросійському університеті, пізніше викладав на посаді приват-доцента. Був першим викладачем економічної географії у вищих навчальних закладах Російської імперії.

У 1898 році захистив магістерську дисертацію в Варшавському університеті, де кілька років працював. Очолював комерційну школу в місті Білосток (Польща). У 1901 році був обраний директором Комерційного училища, яке відкрилося в Катеринославі. Паралельно викладав у Вищому гірничому училищі, був прихильником новітніх методів викладання, зокрема, самоосвіти учнів. Намагався залучити до роботи свідомих українців, як то дослідник запорозького козацтва Дмитро Яворницький, педагог, популяризатор творчості Т.Шевченка Євген Вировий чи керівник хору Катеринославської «Просвіти» Василь Петрушевський.

Катеринославське комерційне училище, директором і замовником будівництва якого був Антін Синявський (зараз у будинку розташовується Дніпропетровська обласна рада). Джерело: dnipro.libr.dp.ua

Один із послідовних організаторів вивчення археологічної та археографічної спадщини Придніпров’я. Долучився до створення Наукового товариства при Катеринославськму гірничому інституті. У 1905 році був одним з організаторів ХІІІ археологічного з’їзду в Катеринославі.

Добився створення в Катеринославі Архівної комісії (діяла в 1903-1916 роках), сам очолив її. На засіданнях комісії, зокрема, піднімалися питання охорони поховання кошового отамана Івана Сірка в селі Капулівка (сучасний Нікопольський район Дніпропетровської області) та могили запорожця Лазаря Глоби в Міському саду в Катеринославі. Був редактором видання 10 томів «Літопису Катеринославської Вченої Архівної Комісії».

Під час революції 1905-1907 років був заарештований як один з організаторів Селянської спілки в губернії. Після звільнення увійшов до Катеринославської організації Товариства українських поступовців. У період Української революції 1917-1921 років брав участь у різних громадських та політичних об’єднаннях. В березні 1917 року, виступаючи на українському вічі в кінотеатрі «Колізей», висловився про необхідність створення українських збройних сил, які б спиралися на традиції запорозького козацтва. Тоді ж став організатором першої в Катеринославі української гімназії та здійснив пожертву у 30 крб.

За часів гетьмана Павла Скоропадського очолював департамент середньої школи Міністерства народної освіти Української держави. Із 1919 року викладав у Кам’янець-Подільському українському університеті, з 1920-го – професор Київського інституту народної освіти, з 1921 – Київського інституту народного господарства, з 1924 – Інституту зовнішніх відносин. З весни 1920 року працював в установах Всеукраїнської Академії наук, зокрема, редактором економічної секції Інституту української наукової мови. У 1928 – 1931 роках був заступником голови Комісії Дніпрельстану. Географо-економічна експедиція, якою керував Синявський, дослідила економічне життя сіл, що підлягали затопленню (зібрано два альбоми фотографій, знято матеріал для документальних фільмів «По Дніпрових порогах» і «Дніпробуд»).

Антін Синявський з родиною. 1942 р. Фото: www.dnipro.libr.dp.ua/Antin_Synyavskiy

Згортання українізації та репресії проти української науки змусили вченого виїхати з України. У 1931-1934 роках Синявський завідував кафедрою економічної географії Благовіщенського агропедінституту на Далекому Сході. У 1934 - 1950 роках навчав майбутніх педагогів у Владивостоцькому, Сталінградському, Кабардино-Балкарському, Сімферопольському, Кіровоградському, Краснодарському інститутах.

Помер у 1951 році в Сімферополі. 1987 року останки Антіна Синявського були перепоховані в Києві на Лісовому кладовищі.

За матеріалами порталу «ДніпроКультура»