Пам'яті старшого лейтенанта Олексія Калініченка (позивний «Апачі»)
Тримався напрочуд витримано і при виконанні ризикованих завдань, і під час спілкування з бідовими людьми.
Олексій народився у селі Попівка на Полтавщині. Після школи закінчив Харківський автотранспортний технікум, де опанував спеціальність автомеханіка, а потім Харківський державний університет сільського господарства ім. П. Василенка.
Коли у 2022 році почалася велика війна, приєднався до 3-ї окремої танкової бригади. Служив у піхоті, де пройшов шлях від солдата, водія-електрика взводу зв’язку до офіцера — начальника зв’язку механізованого батальйону.
Вражав усіх різносторонніми талантами, зарядженістю та надійністю. З перших днів у армії Олексій взявся розібратися у новій для себе сфері зв’язку. Гарно знав автотехніку, а системне мислення та наполегливість робили дива.
Чоловік захоплювався спортом. Був капітаном команди батальйону з мініфутболу, яка у 2024 році перемогла на першості військової частини. На професійному рівні грав у настільний теніс. У квітні 2026 року з рекордним результатом став чемпіоном бригади з гирьового спорту.
…Біда сталася 9 вересня 2026 року на Харківщині. Олексій з побратимом на машині потрапили під удар ворожого FPV-дрона. Обоє були поранені, Калініченко — дуже тяжко. Кілька днів лікарі шпиталю боролися за його життя, але 14 вересня серце офіцера зупинилося…
Поховали Олексія Калініченка у рідному селі Попівка. Без Олексія залишилися дружина, син, батьки та дві старші сестри.
Честь Герою!
Ігор Романенко
Фото: 3 окрема важка механізована Залізна бригада
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform