Пам’яті старшого солдата Богдана Зуба
Захисник служив в аеромобільному батальйоні 82-ї окремої десантно-штурмової бригади.
Богдан народився 11 січня 1983 року в селі Стрептів на Львівщині. У родині було четверо дітей.
Після закінчення гімназії вступив до Вищого професійного училища №71 в Кам’янці-Бузькій, де здобув фах будівельника.
У 2001-2003 роках юнак проходив строкову військову службу. А потім повернувся до наймирнішої професії. Багато років Богдан працював за фахом – будував, зокрема, житло. Творінням його рук захоплювалися замовники, знайомі і рідні.
Батьки Богдана розповідають, що син любив приїжджати до будинку, де народився й виріс. Він завжди дбав про родину. Близькі люди для чоловіка були завжди на першому місці.
Проте мирне життя змінила повномасштабна російсько-українська війна. У січні 2023 року Богдан став до лав ЗСУ. Служив старшим солдатом, майстром артилерійського розрахунку в аеромобільному батальйоні 82-ї окремої десантно-штурмової бригади. Разом із підрозділом виконував бойові завдання у Харківській, Донецькій та Запорізькій областях.
Богдан не скаржився на труднощі. На війні продовжував говорити про майбутнє та будувати плани на життя після повернення додому.
Під час служби отримав складне поранення. Після операції та тривалої реабілітації Богдан знову повернувся до побратимів.
«Він повернувся, бо не зміг залишити своїх. Він відчував, що повинен бути поруч із тими, з ким разом пройшов цей шлях. З тими, з ким ділив небезпеку, страх, втому, біль і відповідальність», – розповідає дружина Мар’яна.
У березні 2026 року захисник перестав виходити на зв’язок. Рідні і знайомі розшукували Богдана Зуба у групах серед полонених і надіялися на краще. На жаль, дива не сталося.
«10 березня 2026 року, захищаючи Україну від російського агресора, Богдан загинув у бою поблизу населеного пункту Чорненкове Синельниківського району Дніпропетровської області, до останнього залишаючись вірним військовій присязі та своєму обов’язку», - повідомила у серпні Кам’янка-Бузька міська рада.
Богдан був безстрашним, мужнім, відважним, дбайливим чоловіком і водночас доброю, світлою та порядною людиною, готовою завжди прийти на допомогу, розповідає дружина. Каже: «Він ніколи ні на що не скаржився, завжди був на позитиві. Для нас із сином він був цілим світом, тим тилом, про який мріє кожна жінка».
Пам'ять про батька несе людям донька захисника – Ольга.
«Незважаючи на те, що життя не завжди давало нам можливість бути поруч так, як хотілося, у моєму серці назавжди залишиться любов до тата. Я хочу, щоб моя пам’ять про нього була не лише про втрату, а й про добро, силу та світло, яке він залишив після себе. Я завжди пишатимусь тим, що він мій батько. Тату, ти назавжди залишишся частиною мого серця. Світла пам’ять тобі, мій Герою!», - зазначила вона.
У думках рідних і знайомих 43-річний Богдан залишив багато приємних спогадів. «Ти був не просто другом. Ти був людиною з великим серцем. Людиною, яка завжди приходила на допомогу. Саме твоїми руками зроблений фасад нашого дому, – пише про Богдана Зуба психолог Галина Гуль. – І тепер, дивлячись на нього, я розумію, що в ньому назавжди залишилася частинка тебе».
Захисника провели в останню путь в селі Стрептів.
Нещодавно на сайті Президента зареєстрували петицію з проханням присвоїти Богдану Зубу звання Героя України посмертно, збір підписів триває.
Вічна слава і шана Захисникові!
Валентина Кащенко
Фото надані донькою та зі сторінки Кам’янка-Бузької міської ради
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform